1734 – 1775
Перші поселення

I734 р. – Створена Інгульська паланка, у переліку приналежних їй сіл і зимівників згаданий Кривий Ріг.

1761 р. – Згаданий зимівник Кривий Ріг.

Церква св. Миколи згадана як існуюча в 1761 р. у статті архієпископа Розанова в «Хронологіко-історичному описі церков єпархій Херсонської і Тавричеської»

1769 р. – У Кривому Розі при полковнику Скідан стоять військові команди.

1770 р. – У Кривому Розі розташовується Ставка Коша Запорізької Січі. Залишки фортифікаційних споруд знаходилися при кургані Царьова Могила. В даний час не збереглися.

1774 р. – Академік Гюльденштедт відвідав район Кривого Рогу і зробив його перший науковий опис. Він згадує про розробки чорно-слюдистого сланцю в районі злиття рік Інгулець і Саксагань. Гюльденштедт хотів також перевірити почуту ним легенду про грузинського царевича Олександра, що знайшов в цих краях залізну руду та інші благородні метали. Ні того ні іншого академік не знайшов.

1775 р. – Після завершення в 1774 році російсько-турецької війни російська влада відкрили новий поштовий тракт, що зв’язав м. Кременчук із Кінбурном і Очаковом, де стояли російські війська.

1775 – 1799
Заснування поштової станції,
Перші геологічні досліди

25 квітня ( 8 травня – за новим стилем) 1775 року в урочищі Кривий Ріг заснована одна з поштових станцій цього тракту, де для обслуговування пошти в тимчасових землянках оселилися п’ять козаків. Від селища, що утворилось біля цієї поштової станції, і веде свій початок сучасне місто.

1779 р. – Прапорщик Беєр зробив першу топографічну зйомку околиць, де слободі Кривий Ріг приділялося 21 тис. десятин землі (23 тис. га).

1781 р. – Кривий Ріг відвідав академік Василь Зуєв. Він перший звернув увагу на наявність у місцевих породах запасів залізних руд, зробив стислий опис поселення і дав пояснення назві від звивистого річища р. Саксагань при впаданні в р. Інгулець: кривий ріг – кривий мис.

1781 р. – Слобода Кривий Ріг стала волостним центром.

1781 р. – Професор Лєванов знайшов у Кривому Розі сліди срібних руд, мармуру, порфіру і залізних руд.

У Кривому Розі нараховувалося 68 подвір’їв, де мешкало 216 людей чоловічої статі.

1791 р. – Вийшла друком книга академіка Гюльденштедта «Подорож через Росію й у Кавказьких горах» – перший науковий твір, де було описано Криворіжжя.

На Кривий Ріг звернув увагу академік П.С.Паляас. Зокрема, відзначені великі родовища гранітів і вапняків, які можна було використовувати для будівництва.

80-і рр. XVIII с. – У Кривому Розі ведуться великі «ломки» «аспіду» (покрівельного сланцю), що у великій кількості використовується на підлоги і дахи в м. Миколаєві.

1799 р. – У селі Кривий Ріг мешкає 762 чоловік, із них 407 чоловіків і 345 жінок.

У Кривий Ріг завітав професор В. Ізмайлов, який відзначив, що селяни виготовляють із «аспіда» дошки для столів, грифелі та інше.

1802-1880 Військове поселення, село, містечко. Систематичні геологічні розвідки

1802 р. – Вийшла книга професора В. Ізмайлова «Подорож у полуденну Росію в 1799 р. у листах, виданих Володимиром Ізмайловим», де описані промисли жителів Криворіжжя.

1803 р. – В околицях Кривого Рогу проводив дослідження берггемворен Василь Пиленко, який «в достатку знаходив залізні руди біля Кривого Рога і біля села Шестерня». (Відповідно до повідомлення капітан-лейтенанта Сємєчкіна).

1804 р. – Пан Гаскойн – глава Гірничого департаменту Росії подав Міністрові фінансів виписки з повідомлення берггемворена В. Пиленко про залізні руди біля Кривого Рогу.

1804 р.– У Кривому Розі мешкає 1623 жителя, є 226 будинків.

1816 р. – Граф К. Г. Разумовський, що подорожував по південній Росії, у своїх нотатках згадує криворізькі вапняки.

1817 р. – Кривий Ріг згадується у «Переліку (Списку) казенних селищ Херсонського й Олександрійського повітів, які у 1816 – 1817 р.р. були звернені у військові поселення».

У Кривому Розі було 482 подвір’я, 1336 чоловік чоловічого населення, 849 жінок. Щорічно проводилось два ярмарки: 1-й – дев’ятого, 2-й – п’ятнадцятого серпня; продовжувались вони по 2 дні.

У Кривому Розі в 1817 р. були розквартировані 6-й та 7-й ескадрони Бугського Уланського полку, що згодом були переведені в с. Казанка. У Кривому Розі розташувався 3-й та 4-й ескадрон. («По Катерининській залізниці», вип. 1-й, Катеринослав, 1903 р.)

20 серпня 1832 р. – народився Олександр Миколайович Поль (помер у 1890 р.) – ініціатор промислової розробки залізних руд, відомий суспільний діяч Катеринославської губернії, історик, археолог, колекціонер. Колекція стародавностей О.М.Поля була однією з найбільших у Росії, частина колекції у 1906 і 1911 р.р. передана в дарунок Катеринославському (Дніпропетровському) обласному історичному музею, який до 1940 р. носив його ім’я.

1833 р. У Кривому Розі подвір’їв – 539, млинів – 28, церква – 1, мешкає 1681 чоловік і 1674 жінки, хазяїнів – 120, помічників – 866, коней – 1110, волів – 1188, неробочої худоби – 814, овець – 2630.

1836 р. – У Кривому Розі за дорученням Новоросійського генерал-губернатора почав дослідницькі роботи гірський чиновник пан Кульшин. Роботи велися протягом 2 років і дали різноманітні відомості про корисні копалини краю.

Скасовано старий поштовий тракт (від Кременчука до Очакова) для проходження військ, який проходив через Кривий Ріг.

1837 р. – У Кривому Розі нараховується 586 подвір’їв.

1838 р. – Подвір’їв – 596.

1844 р. – У Кривому Розі нараховується 596 будинків.

1857 р. – Військове поселення Кривий Ріг переведено до розряду сіл.

1859 р. – У Кривому Розі мешкало по дійсній частині (колишнього Бугського Уланського полку) – 998 чоловік, нестройових – 208, дітей з чоловічої статі – 10, жіночої статі узагалі – 69 (без дітей нижчих чинів). Народилося в 1859 році чоловіків – 2, жінок – 8, шлюб – 1, померло жінок – 2.

1860 р. – Село Кривий Ріг переведено до розряду містечка.

1865 р. – У Кривий Ріг уперше прибули колишній професор Гірничого інституту пан Барбот-де-Марпі, який протягом 1866 – 1867 р.р. займався вивченням корисних копалин басейну.

1866 р. – Пан О. М. Поль, оглядаючи балку Дубова чисто з археологічною метою, виявив виходи покладів багатої залізної руди.

Початок археологічного вивчення краю: розкопки А.Поля в Гайдамацькій печері Дубової балки та у балці Ковальського (сучасна Мудрьона).

1869 р. – З’явився геологічний нарис Херсонської губернії пана Барбота-де-Марпі. Капітан-лейтенант Сємєчкін у своїх «Записках» писав: «У тому творі опис місцевості по річках Саксагані та Інгульця і в околицях Кривого Рогу ґрунтується і складено майже винятково на працях Кульшина».(«Записки капитан-лейтенанта Семечкина», Видання товариства гірських інженерів, СПб, 1900 р., № 7).

1870 р. – О.Поль уперше звернувся з клопотанням до уряду Росії про будівництво залізниці, що могла б з’єднати «кам’яновугільні рудники Донецького басейну з Криворізькими залізними рудами».

1871 р. – О.Поль розпочав систематичні розвідки Криворізьких руд. Усього на ці цілі в цілому було витрачено понад 20 тис. руб. За рекомендацією відомого геолога пана Берігарда фон Котта, О.Поль запросив німецького гірського інженера Штрипельмана досліджувати рудний район. (Рубін П.”Криворожский бассейн и его железные руды“. Горный журнал, 1888 г., т. 1).

1872 р. – У Кривому Розі розпочав працювати гірський інженер пан Штрипельман, що встановив наявність у районі потужних покладів залізних руд з вмістом заліза до 70 %.

Більш детальні дослідження потім провадилися за дорученням і коштом О.Поля німецьким бергмейстером Гартунгом та, також, за дорученням уряду гірськими інженерами п.п. Іваницьким, Францлейнем і Фел’єне. (Шимановский М.Ф., “Криворожские залежи железных руд“. Горный журнал, 1892 г., № 6).

1873 р. – У південній частині залізорудного басейну між Кривим Рогом і Ластовкой проводив розвідку пан Феодос’єв. У села Олександров Дар (Рахманівка), уперше (раніш, ніж у Миколаєві), була відкрита марганцева руда.

У Лейпцигу вийшла брошура п. Штрипельмана «Sudrussland Mageteisen und Sisenglantztatten» про дослідження, проведені у 1872 р. У тому ж році вона вийшла російською мовою в Санкт-Петербурзі, у перекладі О.Поля. (Горный журнал, 1883 г. т.1)

Задля одержання права проводити розробки залізних руд у Кривому Розі О.Поль уклав договір із Товариством селян на 30 років, а потім у 1875 р. контракт був продовжений ще на 55 років. (Матеріали для оцінки земель Херсонської губернії, Херсон, 1890 р., т. 6, стор. 869-877).

1874 р. – Перший з’їзд гірничих промисловців півдня Росії висловився за проведення залізничної лінії «від Катеринослава і до Кривого Рогу і далі до Знаменсько-Миколаївської лінії 220 верст» (233,2 км, 1 верста = 1,06 км). (Фомін П. «Горная и горнозаводская промышленность юга России», М., 1915 р.).

По річці Саксагань робив дослідження професор Клемм від балки Приворотна до Кривого Рогу. (Танатар И.Очерк у сб. «Руда». К.Р. 1922 р.)

13.04.1874 р. – Імператорським Російським технічним товариством призначена комісія під головуванням г-на О.О.Іосса задля «дослідження благонадійності родовища залізних руд і інших мінеральних багатств, відкритих в околицях села Кривий Ріг». («Записки капитан-лейтенанта Семечкина», Вид. Об-ва горных инженеров, 1900 р.).

22.04.1874 р. – Російським царем затверджений проект залізниці від м. Катеринослава (м. Дніпропетровськ) через м. Кривий Ріг до ст.Казанка. Проект не здійснений. Війна 1877-1878 р.р. відсунула його реалізацію, а після війни він був забутим. Нові клопотання А.Поля залишалися безуспішними.

1878 р. – Рудні багатства краю вивчали гірські інженери п.п. Конткевич С., Шимаковський М., Домчер В.

1879 р. – Продовжуються роботи п. Конткевича С. у Криворізькому басейні.

1880 р. – Видана робота п. Конткевича С. «Геологічний опис околиць Кривого Рогу, Херсонської губернії». Надрукована в Гірському часопису. Робота стала етапною у вивченні геології Криворізького басейну.

13.05.1880 р. – На виконання затвердженого російським царем Закону про виконання гірничими промисловцями підземних робіт Міністерством державного майна Росії затверджені й оприлюднені через Урядовий Сенат «Інструкції з нагляду за виконанням приватного гірського промислу в гірських округах Європейської Росії» та «Правила про безпечне виконання підземних робіт». Ці інструкції стали головними документами, що регламентували розробку рудника у Кривому Розі до кінця 19 сторіччя.

О.Полем засноване «Французьке товариство Криворізьких руд» з головним капіталом у 6 мільйонів франків.

У Росії, напередодні початку розробки Криворізьких залізних руд, було добуто 62 млн. 498 тис. 424 пуда залізної руди. (1 млн. 023 тис. 724,2 тонн, 1 пуд = 16,38 кг) у т.ч. на Півдні Росії – 2,74 млн. пудів. (44 тис. 881,2 тонн). Кількість діючих рудників становила 966, що не діють – 1124. (Гірський часопис, т.2. 1882 р.).

Початок добутку залізної руди. Індустріальний розвиток (1881 – 1899)

1881 р. – Західна частина долини р.Саксагань досліджувана п. Г.Прекделем.

15.05.1881 р. – Криворізьким анонімним французьким товариством почато видобуток залізних руд на незручних землях товариства селян Кривого Рогу (Саксаганський рудник).

«Південноросійський гірський листок» повідомив про видання Указу про відчуження приватних майн під будівництво Криворізької і Баскунчакської залізниць, (т.4).

У «Південноросійському гірському листку» (1881 р., т.II стор. 25) у статті “Приємні новини в Кривому Розі» уперше повідомлено про початок видобутку залізної руди“.

Вздовж лінії проходження Криворізької (пізніше Катеринінській) залізниці робив дослідження геолог п. В.Домгер.

20.02.1881 р. – Російським царем затверджене «Положення про Тимчасове Управління по будівництву Криворізької і Баскунчакської залізниць»

Другий з’їзд гірських промисловців у Санкт-Петербурзі клопотав (а згодом був прийнятий і Закон) про введення п’ятикопійочного мита на чавун для фінансування будівництва Криворізької залізниці.

1882 р. – У гірничозаводському відділі Всеросійської виставки в Москві Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд представило зразки руд і проекти розробок родовищ «у широких масштабах».

Почалося спорудження моста через р.Інгулець за проектом архітектора М.А. Белелюбського довжиною 151 м.

1883 р.

На заводі Новоросійського товариства проведено дослідну «проплавку» криворізьких руд, яка дала позитивні результати.

В околицях Кривого Рогу добуто 1,5 млн. пудів руди (24 тис. 570 тонн) при 100 робітниках. Усього в Росії добуто біля 60,9 млн. пудів (997 тис. 542 тонни).

Дослідження в Криворізькому районі проводив інженер В.Домгер, що розробив згодом систематику Саксаганської залізорудної смуги.

1884 р.

Добуто залізної руди – 7,1 млн. пудів (116 тис. 298 тонн), управляв робочими гірський інженер п. С. Конткевич.

Головні споживачі Криворізької руди:

1)Юзовський завод Новоросійського товариства

2)Завод Гута Бажкова у ст. Домброва

3)Товариство Брянського рельсового заводу

Правлінням Товариства Брянського заводу прийняте рішення про будівництво власного металургійного заводу (майбутній Олександрівський, пізніше ЮМЗ) для переробки криворізьких руд.

18.05. – Відкрита Катеринінська залізниця довжиною 477 верст (505,6 км) від ст. Ясиновата через Кривий Ріг і до ст. Долинська.

1885 р.

Залізні руди добувалися товариством Криворізьких залізних руд (біля 2,6 млн. пудів (42 тис. 588 тонн)) при 200 робітників і Новоросійським товариством із Лихманівського рудника (приблизно 400 тис. пудів (6 тис.552 тонни)) при 80 робітниках.

У 1881-1886 р.р. добуто приблизно 6,3 млн. пудів (103 тис. 194 тонни) залізної руди в околицях Кривого Рогу.

Відкрито рудник у маєтку землевласників Голковської (Артемовський) і Ростковської (Жовтневий).

Почалися роботи в Херсонській частині Криворізького району на Лихманівському руднику, що знаходився у села Гданцівка. Він був орендований Новоросійським товариством на 60 років у селянина Ліхмана.

Новоросійське товариство орендувало в поміщика Бєлокрисенко рудник, який потім придбало у власність.

У 1885 р. в Росії діяв 131 завод із 196 доменними печами. Виплавлено чавуна 32 млн. 206 тис. 604 пуда (527 тис. 544,2 тонни). Добуто 66 млн. 768 тис. 821 пуд залізної руди (1 млн. 093 тис. 673,3 тонни).

1886 р.

Відкрито рудник Новоросійського товариства – Юзовський (згодом рудник ім. Фрунзе)

Південно-Російське Дніпровське Товариство взяло в оренду в поміщиці Ю.А. Галковської терміном на 12 років землю і заснувало рудник.

Те ж товариство взяло в оренду в поміщика Шмакова на 36 років 1 362 десятини землі (1 489 га, 1 десятина = 1,0935 га) для розвідки залізної руди. Цим же товариством в поміщиці Ростковської взято в оренду на 36 років 1000 десятин землі (1093,5 га).

Брянське Товариство в поміщика П.Г.Харченко взяло в оренду на 36 років 672 десятини землі (734,8 га) і заснувало згодом рудник (Олександрівський).

Товариством Криворізьких залізних руд добуто приблизно 3,3 млн. пудів (54 тис. 54 тонни) залізної руди.

Новоросійське товариство на двох рудниках добуло біля 1,3 млн. пудів (21 тис. 294 тонни).

Південно-Російське Дніпровське Товариство добуло біля 296 тис. пудів (4 тис.848,5 тонн).

Товариство Брянського заводу проводило розвідку.

Пан Піроцький Ф.А. уперше створив «Електричний моторний вагон», який почав широко застосовуватися згодом на гірських роботах.

За матеріалами дисертації Е.Н.Романченко «Видобуток залізної руди в Криворізькому басейні до 1917 р.», Свердловськ, 1957 р.

1888 р.

На Бєлокрисовському руднику Новоросійська Товариства (зараз ім. Фрунзе) встановлені дві парові машини.

У «Гірничозаводському Листку» (№6) з’явилася стаття пана Шимановського М.Ф. «Залізні руди і рудники Кривого Рогу», в якій автор висловлює новий погляд на схему залягання руд у Криворізькому басейні.

Брянське Товариство заснувало новий рудник на землі адмірала Ко-реницького (діяв до грудня 1892 р.).

Міністр Державного майна Росії призначив статського радника пана Л. Долинського окружним інженером Південно-Західного гірського округу, зобов’язавши робити нагляд за розробками в Кривому Розі.

Засновано «Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство».

Новоросійське Товариство для доставки руди до Катеринославської залізниці збудувало кінну залізницю системи «Дековіль» довжиною в 9 верст (9,5 км).

Видобуток залізної руди в Криворізькому басейні:

– Бєлокрисовський рудник Новоросійського Товариства – біля 2,10 млн. пудів (34 тис.398 тонн).

– Божедаровський, Товариства Брянських заводів – 600 тис. пудів (9 тис. 828 тонн),

– Товариство Криворізьких залізних руд – біля 4,0 млн. пудів (65 тис. 520 тонн).

Відкрито Покровську церкву на Карнаватці.

1889 р.

У Криворізькому басейні добуто біля 16 млн. пудів залізної руди (262 тис. 80 тонн) чотирма акціонерними товариствами (Криворізьких залізних руд, Новоросійським, Брянським і ЮРДМО) при 1 043 працюючих.

«Гірничозаводський Листок» (№8) надрукував повідомлення про те, що: «Французьке товариство приступає з весни до будівництва однієї доменної печі в селі Гданцівка біля м. Кривий Ріг із виробництвом у 1 млн. пудів у рік чавуну. Будівництво печі ведеться з підряду інженером Бассом, який був будівельником Каменського заводу». Мова йшла про будівництво чавуноливарного заводу (бувш. Завод «Комуніст», зараз ВАТ «Завод гірничого машинобудування»).

1890 р.

В Росії добуто 106,26 млн. пудів залізної руди (1 млн. 740 тис. 538,8 тонн):

В Кривбасі на 7 рудниках – біля 19,27 млн. пудів (315 тис. 642,6 тонн).

16.06 – Заснована допоміжна каса для робітників «Товариства Криворізьких залізних руд».

17.06 – Закладена перша доменна піч на Гданцівському заводі.

26.06 – У м. Катеринославі (Дніпропетровськ) на 60-м році життя помер один із найвідоміших суспільних діячів Півдня Росії, промисловець, археолог, дворянин, статський радник Олександр Миколайович Поль. Нагороджений орденами св. Володимира і Ганни.

1891 р.

Ад’юнкт-професор Гірничого інституту Н.Д.Коцовський проводив геологічні роботи в зоні будуємої Саксаганської гілки Катеринінської залізниці.

01.03 – Отримано дозвіл на продовження Саксаганської гілки на 17 верст (18 км).

Засноване «Донецьке Товариство «железоделательного» і сталеливарного виробництва» із головним капіталом у 1,6 млн. руб. золотом. Головні учасники товариства – французькі капіталісти.

Товариство стало згодом одним із найбільших споживачів криворізької руди.

Початок поширення чуток про виснаження криворізьких руд.

У Кривбасі на 8 рудниках добуто біля 25,6 млн. пудів руди (419 тис. 328 тонн); у Росії на 683 рудниках – 119, 56 млн. пудів (1 млн. 958 тис. 392,8 тонн).

Брянське Товариство знову почало розробку залізних руд на землях поміщика Харченка й адмірала Кореницького, яка на землях останнього буде знову припинена в 1892 р.

У Катеринославі засноване гірське управління, подібне діючим вже в інших гірничопромислових центрах. (Указ імператора від 13.05.1891 р.)

Пан С.Н.Колачевський узяв в оренду 254 десятини землі (277,7 га) у вдови майора пані Зайцевої з метою почати видобуток руди.

На Гданцівському чавуноливарному заводі закладено 3 домни обсягом 200 м3, висотою 18 м, добова продуктивність 400 пудів (6,5 тонни).

1892 р.

На 9 рудниках Кривого Рогу добуто біля 29,5 млн. пудів залізних руд (483 тис. 210 тонн). Усього в Росії на 658 рудниках добуто 124 789 598 пудів (2 млн. 44 тис. 54 тонни).

Засновано Товариство рудників Дубової Балки. Російським царем за-тверджено 03.12.1892 р.

У статті «Криворізькі поклади залізних руд», надрукованій в «Гірському часописі» № 10, інженер М.Ф.Шимановський оцінив запаси залізної руди на Криворіжжі в 700 млн. пудів (11 млн. 466 тис. тонн).

На Гданцівському заводі виплавлено біля 395 тис. пудів чавуна (6 тис. 470 тонн).

Криворізьким Товариством залізних руд почалася розробка Ингулецького рудника біля села Гданцівка, у садибі баронеси Герват, інженером Кузнєцовим при селі Олександрів Дар (сучасне Рахманівка).

Французьке анонімне товариство рудників Дубової Балки придбало за 250 тис. рублів у повну власність керування по справах мертвого О.М.Поля і маєток під назвою Дубова Балка (сучасний рудник «Більшовик»).

1895 р.

«Криворізьке товариство рудників Дубової Балки» запропонувало селянам села Покровки Весело-Тернівської волості за 46 десятин землі (50,3 га) 100 тис. рублів готівкою і погасити усі борги товариства селян та, також, дати 46 десятин із землі Товариства Дубової Балки.

Брянське товариство орендувало в селян Кривого Рогу рудну ділянку і гарантувало щорічний видобуток 8 млн. пудів (131 тис. 40 тонн) із платою по 1 коп. за пуд.

У Кривому Розі нараховується 1 162 подвір’я, 9 811 чоловік населення, 3 школи, 1 лікарня, сільськогосподарське училище.

Відкрита 1-а земська лікарня.

Вартість землі в Кривому Розі за останні 25-30 років збільшилася в 30 і більше разів.

На 15 рудниках Криворіжжя добуто біля 66 млн. пудів руди (1 млн. 081 тис. 80 тонн). Усього в Росії на 862 рудниках при 34 997 робітниках добуто біля 178 млн. пудів залізної руди (2 млн. 915 тис. 640 тонн).

На Гданцівському чавуноливарному заводі обладнано електричне освітлення і водопостачання заводського водопроводу від електронасосів.

30 травня за підписом Міністра шляхів сполучення Росії дозволене будівництво під’їзних шляхів до залізниці, зокрема, продовження Сакса-ганської гілки Катеринінської залізниці на схід по долині річки Саксагань до рудника Калачевського.

До 1895 р. багато підприємців по видобутку руди зосереджували свої сили на боротьбу між собою за право розробки залізних руд на зручних землях Товариства селян. Коли в 1895 р. це право дісталося Брянському товариству, більш значні підприємці зайнялися розвідками на землях на південь від Кривого Рогу по правій і лівій стороні річки Інгулець.

У 1895 р. до працюючих у минулому (1894) році рудників приєдналися нові: Руднєва і Коломойцева в Олександрійському повіті і Добровольського в Херсонському повіті. Рудник Коломойцева розроблявся купцем Копиловим, а рудник Руднєва «Добровольсько-Криворізьким французьким товариством» («Гірничозаводський листок» № 2, 1918 р.)

1896 р.

Посилена скупка земель для розробки надр продовжується із зростаючою поспішністю, що призвело до швидкого подорожчання земельних ділянок, де передбачалися рудні поклади.

Професору П.П.П’ятницькому видана грошовий допомога (100 рублів) на геологічну екскурсію з метою огляду нових розвідницьких робіт у районах Криворіжжя і Корсах-Могили (у м. Бердянську).

Надруковано статтю П.П.П’ятницького «Про деякі особливості в будівлі і стратиграфії кристалічних сланців на південь від м. Кривого Рогу».

Устаткування ЮРДМО складалося з 5 рудопідіймальних парових машин загальною потужністю 240 кінських сил, однієї паровозної машини, 4 парових насосів 24 к. с., 8 парових котлів.

У Кривбасі на 20 рудниках добуто біля 70,6 млн. пудів руди (1 млн. 156 тис. 428 тонн). Усього в Росії на 1052 рудниках при 38 210 робітниках добуто 202 642 654 пуда (3 млн. 319 тис. 287 тонн).

Нікополь-Маріупольське Товариство південніше від ст. Колачевське орендувало в поміщика П.Харченко 25 десятин землі (27,3 га) терміном на 10 років.

Брянське Товариство орендувало в поміщиці А.Харченко 700 десятин землі (765,5 га) терміном на 12 років для устрою рудника «Пужмерки».

Гданцівський завод виплавив біля 1,8 млн. пудів чавуна (29 тис. 484 тонни). У Катеринославській і Херсонській губерніях працювало 6 заводів. Вони виплавили більш 137,3 млн. пудів чавуна (2 млн. 248 тис. 974 тонни). Усього в Росії виплавлено 197,870 млн. пудів (3 млн. 241 тис. 111 тонн).

Почалися попередні дослідження, а з 1898 р. і систематична геологічна зйомка під керівництвом старшого геолога Геологічного комітету пана А.О.Михальського.

23.05 вийшло Високе повеління російського царя про спорудження продовження Саксаганської гілки від ст.Колачевська до з’єднання її з головною лінією біля ст.Любомирівка протягом 85,4 версти (90,5 км). Приступили до робіт 01.08.

У Кривому Розі 1 400 подвір’їв і 10 010 жителів; у волості 2 004 подвір’я і 14 257 жителів.

Торговий дім «Емерік і К°» орендував у пана Цибульки 315 десятин землі (344,5 га) терміном на 30 років, за 3-и версти (3,2 км) від станції Вечірній Кут (станція розташована на сучасному руднику «Жовтневий»).

Навпроти ст. Роковата Верхньодніпровське Товариство орендувало терміном на 90 років казенну землю в кількості 146 десятин (159,7 га) для розвідки і видобутку руди.

(За матеріалами книги «Завод Новоросійського товариства». Катеринослав, 1896 р.)

1897 р.

«Нариси Південно-російської промисловості» за 1897 р. писали: «Праця робітника на заводах, а особливо, на копях під час підземних робіт, дуже важка і потребує великої фізичної сили, тому власники приймають самий здоровий і міцний люд, з попереднім медичним оглядом. Одержуючи від населення його кращі сили, вони повертають напівпридатних або зовсім негожих для подальшої роботи інвалідів. П’ятнадцятьох років безупинної роботи цілком достатньо для того, щоб із молодого здорового чоловіка сфабрикувати передчасного старця… »

За словами газети «Киянин»:

«…у Кривому Розі лютує епідемія пошуку руди».

«…Криворізька залізна руда в значних кількостях вивозиться в західну Європу, головним чином для польських металургійних заводів… »

«….Орендні ціни на садиби страшенно підвищилися, ті що коштували до відходу 2-3 тис. рублів, тепер вже коштують 8-10 тис. рублів, і бажаючих узяти в оренду маса… »

«…У Криворізькому районі діяльно розвідуються усі землі, де тільки можна припустити перебування залізних руд; землі ж, де присутність руд вже відома, піднімаються значно в ціні. Останнім часом скуповуються селянські садиби, що виявилися на рудних покладах, причому, за невеличкі садиби дають десятки тисяч рублів… »

«…У Кривому Розі йде діяльна скупка родовищ залізних руд і пошуки нових. Так з’явилися американські підприємці, що ведуть переговори з власником значного рудника про продаж їм усієї виробітки руд по ціні біля 7 коп. за пуд. Можна описати, що вартість залізних руд Кривого Рогу піднімається… »

У «Гірничо-заводському листку» № 13 за 1897 р. опубліковане урядове розпорядження «Про тривалість і розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської промисловості». Робочий день не повинний перевищувати 11,5 часів.

У Кривбасі при 9 рудниках добуте біля 107 млн. пудів залізної руди (1 млн. 752 тис. 660 тонн). Усього в Росії на 972 рудниках при 39490 робітниках добуто 250 254 573 млн. пудів залізної руди (4 млн. 099 тис. 170 тонн).

Пан М.Шимановський обчислив запаси залізних руд у Кривому Розі в 2 млрд. пудів (32 млн. 760 тис. тонн).

Пан С.Колачевський купив паровоз системи Вілдвіна.

1898 р.

На 23-му з’їзді гірничих промисловців півдня Росії вперше розглядалося питання про експорт залізної руди.

На Інгулецькому руднику (біля Гданцівки) влаштована парова лебідка потужністю 50 к. сил, за допомогою котрої вагонетки з рудою по похилій площадці піднімаються з нижніх горизонтів.

На Карнаватському руднику початий видобуток руди, крім розносу, за допомогою шахт.

«Трапляється, що рудопромисловець здає вскришу своєму штейгеру по 4,6 рублі за пуд, штейгер цю роботу здав підрядчику за 8,5 руб., а грабарь, що робив цю роботу, одержав від підрядчика 2,6 руб. Також вловлювачі сум, що переходять від рудопромисловців до робочого, під тим або іншим видом існують на кожному руднику і не в однині.

В даний час ще не можна судити про вплив скажених грошей, що потрапили неочікувано негадано до рук Криворізького Товариства селян і окремих хазяїв, що продали свої садиби за велику суму. Можна думати, що і у майбутньому до цих грошей, внесених у Губернське Присутствіє, Товариство селян не буде мати вільного доступу і за своїм розсудом розпоряджатися не зможе».(«Добування залізної руди в Херсонській губернії», Х, 1898 р.)

«Урядовий Вісник» (№ 99,1898 р.) повідомив, що в Херсонському повіті, за течією ріки Інгулець, знайдені багаті поклади залізної руди високої якості.

На 25 рудниках Криворіжжя добуте біля 120 млн. пудів залізної руди (1 млн. 965 тис. 600 тонн) при 5,5 тис. робітників.

«Гірничо-Заводський листок» (№ 12) писав: «Нові металургійні підприємства на півдні Росії відчували утруднення в забезпеченні своїх заводів залізними рудами. Криворізькі руди тепер майже неможливо купити – увесь виробіток її вже давно запродано».

Повідомляється про подальший підйом цін на залізну руду в Кривому Розі: руда із вмістом заліза 60 % «запродається» біля 9 коп. за пуд.

«Придніпровський край» повідомляв: «…відбулася значна угода по поступці прав на розробку руди на одній з ділянок у Криворізькому районі… Продавці – компанія зі спекулянтів, покупець – «Діамантове Гірничопромислове Товариство». Характерно, що посередники угоди одержали надзвичайно значний дивіденд, що перевищує 3% запроданої суми».

Пан А. Михальський на зборах «Товариства Гірських Інженерів» висловив, що «рудні запаси Кривого Рогу не можуть рахуватися точно визначеними і, що взагалі ховати Кривий Ріг рано».

На 24-м з’їзді гірничих промисловців розглядалося питання про розміщення військового гарнізону в Кривому Розі. З’їзд постановив підтримати клопотання. Гірничі промисловці висловили згоду взяти участь у витратах.

1899 р.

Гірський департамент відрядив гірського інженера пана А.О. Михальського для обстеження Інгулецького рудного району.

Ціни на залізну руду в Кривому Розі піднялися до 9-10 коп. за пуд із вмістом заліза 60%. За кожний 1% понад це – добавляється по 1/5 коп. на 1%.

Значні угоди по покупці рудоносних ділянок відбуваються в Кривому Розі досить часто.

Одне акціонерне товариство запропонувало власниці величезного рудника пані Ю.А. Голковській за її ділянку 20 млн. рублів. «…За обчисленнями фахівців, руди знаходиться тут до 2-х мільярдів пудів (32 млн. 760 тис. тонн)… »

Херсонським повітовим зборам Управою була подана доповідь по питанню про обкладення рудоносних земель земськими зборами.

Власники рудоносних земель дотепер оспорювали право обкладення останніх. Спеціальним Указом Сенат дозволив оподатковувати зборами і землі з покладами кам’яного вугілля і руди, якщо останні приносять прибуток.

У Верхньодніпровському повіті Желтянської волості біля села Зелене «заорендовані» усі надільні землі селян, без винятку садибних місць.

Точно встановити число криворізьких рудників і зайнятих на них робітників досить важко. Рудники виникають один за іншим, розвідуються нові поклади, старі рудники збільшують свою продуктивність.

Загальний видобуток залізної руди в Росії був 359 млн. 844 тис. 648 пудів (5 млн. 894 тис. 255 тонн) при 48 тис. 859 робітників, у т.ч. у Кривбасі за даними «Звіту гірського департаменту за 1899 р.» – 147,8 млн. пудів (2 млн. 420 тис. 964 тонн) при 10 тис. 157 робітників на 50 рудниках.

За пошуковими казенними партіями і за казенними дослідниками йдуть слідом зграї загарбників і спекулянтів і, таким чином, тільки що відкриті родовища потрапляють у приватні руки і притому не гірничих промисловців, що бажають вкласти свої капітали і знання у розробку відкритих родовищ, а осіб, що бажають їх перепродати за величезні гроші.

Пан Колачевський купив у Німеччині другий паровоз фірми Кроуса.

На Півдні Росії працює 18 заводів із продуктивністю 88 млн. пудів чавуна в рік (1 млн. 441 тис. 440 тонн) при використанні криворізьких залізних руд.

На руднику Колачевського робітники страйкували 3 дні, вимагаючи збільшення зарплатні. Страйковий комітет випускав спеціальні листівки.

Криворіжжя: підсумки ХІХ ст.

Зростання населення.

У XIX сторіччя Кривий Ріг вступив волостним центром, що об’єднував 12 невеличких сіл. Населення військової слободи складало 752 чоловік, що мешкали на 68 подвір’ях (1799 р.). У 1805 р. тут вже мешкало 1628 чоловік на 226 подвір’ях. З 1817 р. Кривий Ріг значиться в списках військових поселень, тут розташувалися два ескадрони Бугського уланського полку генерала Сіверса. До цього часу стосується початок цивільної і військової архітектури, коли почалося будівництво по типових проектах. У 1857 р. Кривий Ріг переведений у розряд державного поселення. Тут на 554 подвір’ях мешкали 8644 чоловік, а з 1860 р. Кривий Ріг переведений до розряду містечок.

У зв’язку з бурхливим розвитком промисловості до 80-х років XIX сторіччя сформувалося поняття Рудничного району, куди, крім містечка і частини басейну, розташованого в Херсонському повіті, входила група північних рудників Верхньодніпровського повіту і поселення, розташовані в Олександрійському повіті. У самому містечку в 1887 р. нараховувалося 1170 подвір’їв і 8630 жителів. До кінця XIX сторіччя їхня кількість наблизилася до 20 тисяч. З огляду на те, що сучасний Кривий Ріг поглинув масу селищ і сіл згаданих повітів, треба при порівнянні кількості населення враховувати і ту частину, що мешкала поза містечком.

Відповідно до підрахунків д.і.н. В.Варгатюка (див. «Кур’єр Кривбасу», 1996 р. № 67-68) населення Криворіжжя кінця XIX сторіччя складало:

«У Криворізькій волості в 1896 році було 2004 подвір’я і 14253 жителя (Херсонський повіт).

Частина Криворіжжя, розташована в Олександрійському повіті, складала 350 подвір’їв і більше ніж 3 тисяч жителів. У Верхньодніпровському повіті мешкало біля 15 тисяч чоловік на 3370 подвір’ях. Усього на Криворіжжі кінця XIX сторіччя мешкало біля 32 тисяч чоловік і нараховувалося 5940 подвір’їв (господарств)».

Індустріальний розвиток

На початку XIX сторіччя із «значних» промислових підприємств у слободі було 3 водяних млина. Початок промислового освоєння залізних руд було започатковано в 1880 році організацією «Акціонерне Товариство Криворізьких залізних руд». Експлуатаційні роботи початі 15.05.1881 р. на руднику «Саксаганський». У 1882 р. в околицях Кривого Рогу було добуто 1 млн. пу-дів (16,4 тис. тонн, 1 пуд = 16,38 кг) руди при 150 робітниках. У тому ж році почате будівництво Криворізької (Катерининської) залізниці, яка зіграла величезну роль у прискоренні розвитку промисловості регіону (закінчена в 1884 р.).

У 1897 р. Кривбас виходить на перше місце по видобутку руди в Росії і вже не поступається ним до 1914 р. Начало нової галузі промисловості – металургії – було започатковано у 1892 р., коли була задута перша домна Гданцівського чавуноливарного заводу. Перша шахта в басейні почала діяти в 1886 р. С тих пір з наростаючими темпами продовжувався підземний видобуток залізної руди.

У 1890 р. на Криворіжжі діяло 79 рудників, які дали 166,206 млн. пудів руди (2 млн.722,5 тис. тонн). До кінця XIX сторіччя діє 266 промислових підприємств. Робітничий клас у басейні досягає 10 тисяч чоловік, із них біля 7 тисяч гірників.

Уявлення про динаміку видобутку руди дає таблиця

Культура, архітектура, освіта

Появу першої школи кантоністів можна віднести до 1817 р., коли Кривий Ріг став військовим поселенням. Можливо, при Св. Миколаївській церкві, що, по деяких джерелах, побудована в 1761 р., могла бути і школа.

До 1888 р. цивільних шкіл у Кривому Розі не існувало. У 1861 р. відзначені на планах трубнічеська школа і планувалося відкриття артилерійської.

Перші оригінальні кам’яні житлові будинки були побудовані в 1828 р. («Будинок полковника» по вул. Леніна, у даний час не зберігся). Перший 2-х-поверховий будинок побудований у 1864 р. (нині по вул. Грабовського, будинок №9, пам’ятник історії). Найвищим будинком у XIX сторіччі в Кривому Розі була Головна Синагога. Вона була найкрасивішою на півдні Росії. Це був і перший купольний будинок у місті (знесена в 1947 р.). Перший кам’яний міст через р. Саксагань був побудований у 1828 р. в районі теперішнього Прорізу по вул. Леніна. Він був розібраний у 1967 р. при будівництві трамвайного кільця. Самим значним мостом у Криворізькому басейні в той час був міст, побудований за проектом архітектора Белолюбського у 1882-1884 р.р. довжиною 161 м. Він знаходиться біля греблі Карачунівського водосховища і діє дотепер.

Перший пам’ятник мистецтва був відкритий у 1896 р. біля Гданцівського заводу. Це було бронзове погруддя О.М. Поля роботи скульптора Едвардса.

1900

Кривий Ріг з околицями, що недавно вважався “Каліфорнією”, “Золотим Рогом”, куди рвалися люди великого звання для швидкої поживи і збагачення, дуже швидко перетворився в місце зневіри і суму. Передбачувані “крези” залишилися без гроша, а їхні рудники є собою ями, у яких вони поховали усе, що мали. Добута з деяких рудників руда лежить без попиту, а робітників, які раніше в безлічі проживали на цих рудниках, майже не видно. Усі ці робітники тиняються без справи на базарах і площах.

Проект устрою другої Катерининської залізниці буде незабаром затверджений. Згідно проекту нова лінія буде починатися від ст. Довгинцево, перетне Дніпро й Олександрівськ і дасть гілку до Нікопольських марганцевих родовищ.

У 1900 р. у Кривбасі було парових казанів 91 із загальною поверхнею нагрівання 24626,5 кв.фута, парових машин – 59 потужністю 1577 к.с., парових підйомників – 48 і кінних – 83.

У Кривбасі на 67 рудниках при 10 тисячах робітників добуто близько 181,7 млн. пудів руди (в Росії – 372,8 млн. пудів при 57,7 тис. робітників).

11 квітня затверджено умови діяльності в Росії бельгійського акціонерного товариства під назвою “Анонімне гірничопромислове товариство “Жовта Ріка”” (м. Кривий Ріг).

Вийшла книга П.Рубіна “Криворізький басейн і його залізні руди”.

У “Новинах товариства гірничих інженерів” (№ 7) опубліковано статтю “Записка капітан-лейтенанта Сємєчкіна про огляд Криворізького району влітку 1874 року”.

XXV з’їзд гірничопромисловиків півдня Росії розглянув заяву дев’яти рудопромисловиків Кривого Рогу з проханням порушити клопотання про дозвіл вивозу надлишку руди тимчасово протягом 2 – 3-х років, безмитно, у розмірі не більш 200 млн. пудів у рік.

На Олександрівському заводі Брянського товариства дрібну криворізьку руду рудника Колачевського почали брикетувати. Брикетування обходиться близько 5 коп. з пуда.

У маєтку Харіна “Веселі Терни” відкрито поклади бурого вугілля на глибині 9 сажнів. Поклади займають простір у кілька десятин.

1901

У містечку Кривий Ріг нараховується 3 земські школи, сільгоспучилище II розряду, залізнична школа на ст. Довгинцево.

Почався вивіз руди за кордон. Через західний кордон в Сілезію було відправлено 211 902 пуда.

На рудниках Криворіжжя працювало 10 власних паровозів.

Було видобуто близько 111 млн. пудів руди на 59 рудниках (усього в Росії на 682 рудниках видобуто 288,16 млн. пудів).

З 1 липня відкрито регулярний рух по Інгулецький гілці Катеринославської залізниці.

Засновано “Жовторіченське товариство залізних руд” для розробки Жовторіченського родовища.

З ініціативи поміщика Харіна проводилися розвідницькі роботи з пошуку бурого вугілля, що закінчилися відкриттям родовища. Останнє не експлуатувалося до 1919 р.

Відкрито повітряну канатну дорогу до Гданцівського металургійного заводу.

Припинив роботу Тарапаківський рудник товариства “БКД” з березня 1901 р.

15.05 Височайше затверджено умову по устрою і експлуатації залізничної гілки до рудників на річці Жовтій.

Звіт Ради XXVI з’їзду гірничопромисловиків півдня Росії констатує кризу залізорудної промисловості.

“З кінця минулого року наш край переживає важку кризу, близького кінця якій поки не передбачається. Багато рудників зовсім призупинили свої роботи, інші скоротили їх більше, ніж на половину. Тисячі людей, що працювали на рудниках і на заводі в якості робітників, машиністів, возіїв, різних службовців і т.д., залишилися без заняття”, – так писав про кризу Гірничо-заводський листок № 19 за 1901 р.

“Після періоду безприкладно швидкого розвитку у нас південної гірничої справи зовсім зненацька настав критичний період… Для нас сучасна металургійна криза особливо чуттєва ще тому, що наша південна гірнича справа не встигла достатньо зміцніти і що вона збіглась з неврожаєм у країні”. Так розмірковував про становище на півдні Росії проф. Іван Тимс.

1902

Криза у металургійній промисловості, що продовжувалася, пригнічуюче вплинула на залізорудну промисловість, стан якої в поточному році, у порівнянні з 1901 р., ще більш погіршився. Погіршення це виявилося як у скороченні видобутку і відправлення руди, так і в зниженні цін на неї.

У Кривбасі було 108 парових казанів, 71 парова машина, 11 паровозів, власних залізничних колій 26 верст, 55 парових підйомників, 2 електричних і 66 кінних.

У басейні нараховувалося 155 бараків на 7067 чоловік і 200 сімейних будинків на 537 чоловік робітників та службовців.

На руднику С.Колачевського функціонує центральна електростанція, енергія якої використовується і для освітлення житлових будинків.

Рудник “Суха Балка” приступив до будівництва центральної електростанції. Планується повне переведення видобутку на електроенергію.

На Олександрівському руднику рудничні будівлі і житлові будинки освітлюються електрикою.

У 1902 р. у Кривбасі на 43 рудниках добуто близько 117 млн. пудів руди (усього в Росії на 721 рудниках при 38 603 робітниках добуто 243 228 493 пудів руди).

На рудниках Ушаковському, Товариства рудників “Дубова Балка” збудовано: будинок для “підйомного електричного мотора” і надшахтний кам’яний копер, зроблено прибудову до електростанції.

На півдні басейну геологічні дослідження проводили гірничі інженери Кузнєцов і Фаас за дорученням Геологічного комітету.

Утворився синдикат “Продамет” з метою торгівлі чавуном, сталлю, залізом і “усякого роду виробами металургійної промисловості як за свій рахунок, так і за дорученнями”.

24.09 відкрито рух по Жовторіцькій залізничній гілці.

05.07 затверджено Статут Акціонерного Кам’яновугільного Товариства “Грушівка”.

Криворізької руди було вивезено за кордон 2402 тис. пудів.

“Рудні справи в Криворізькому районі продовжують залишатися в застої, ціна на руду складає 4,5 коп., але покупці відсутні. Відбувається відправка руди тільки по колишніх запродажах, а також на діючі заводи зі своїх рудників. Розвідувальні роботи зовсім припинилися за найнезначнішими винятками” (Гірничо-заводський листок №4,1902р.).

1903

Експорт криворізької руди за кордон склав 17 852 пудів.

Залізорудна промисловість Криворіжжя продовжує переживати лихоліття, подібне 1900 року.

На руднику “Дубова Балка” проектується електростанція для промислових і побутових потреб.

Оживилася руднична справа у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії (північні рудники). Працює до 15 рудників.

Прийнято рішення про посилення поліцейського нагляду на рудниках “Ушаковському”, Тов-ва Дубова Балка і “Євгеновському”.

Наймання робітників підрядчиком проводиться тільки на підставі словесного договору.

У Кривбасі на 40 рудниках добуто більш 149 млн. пудів руди (всього в Росії добуто 234,4 млн. пудів).

На руднику Новоросійського Тов-ва на ст. Вечірній Кут алмазним буром досягнуто рекордної глибини буріння в 50 сажень (1 саж.=2,13 м).

На рудниках акціонерного товариства “Жовта Ріка” відбулося урочисте освячення і відкриття жовторіцької залізничної гілки, проведеної від рудників до ст. “Жовта Ріка”.

Новоросійське товариство приступило до робіт з видобутку залізної руди на Лихманівському руднику в Олександрійському повіті.

Управління рудників Брянського товариства 12.09 припинило роботи з видобутку залізної руди на Тарапаківському руднику.

Виявлені великі запаси руди на землях князя Кочубея в с. Аннівка Верхньодніпровського повіту. Почалися розробки.

Гірничопромисловик Копилов М.С. 23.12. припинив роботи на руднику № 3 у м. Кривий Ріг. Аналогічна заява надійшла і від “Алмазного Товариства”.

У Криворізькому районі діє 40 рудників.

2 червня вийшов закон про винагороду потерпілим на роботах і їхнім сімействам.

У містечку Кривий Ріг і на ст. Довгинцево створені соціал-демократичні організації під керівництвом Тетяни Рейниш і Мовши Монастирського.

З’явилися перші листівки з політичними вимогами.

Соціалісти-революціонери (СР) здійснили кілька нападів на поштові вагони на перегоні Довгинцево – Радушна.

Здійснено терористичні акти – убитий начальник ділянки тяги Котляров І., здійснено замах на зав. рудником “Дубова Балка” Гнатовича А.П. – лідера (у майбутньому) партії кадетів. Підозрювалися есери.

Освячена церква св. Миколи на ст. Вечірній.

1904

Було вивезено за кордон більше 15 тисяч пудів руди.

Наприкінці року на рудниках почали влаштовувати по недільних і святкових днях читання. Адміністрація рудників виписала картинки, у т.ч. з медицини і гігієни. Лекторами виступали службовці рудників. Читали по книгах, що пройшли потрійну цензуру.

У 1904 р. у 330 рудокопів виявлено 797 випадків захворювань, або 241%.

6 серпня управлінням Катерининської залізниці здійснено попередній огляд ділянок 2-ї Катерининської залізниці, що відкриваються для руху, а 12 серпня відкрито вантажний рух на цих ділянках.

Відбулася нарада з питання необхідності вжиття заходів проти вивозу за кордон багатої криворізької залізної руди, що підсилюється останнього часу, з метою збереження залізорудних запасів для потреб вітчизняних заводів.

З 1.01 на рудниках Кривого Рогу трапилося понад 380 нещасливих випадків, з яких серйозних, вселяючих побоювання за життя потерпілих, – до 25 .

8 вересня на Донецьком руднику, відповідно до рапорту повітового справника, “відбулися безпорядки”.

У Кривбасі на 57 рудниках видобуто більше 203,5 млн. пудів руди (всього в Росії на 638 рудниках при 30 669 робітниках видобуто більше 314,8 млн. пудів руди).

Відновили роботу рудники “Червона Балка” і “ФІ Каллоти” Верхньодніпровського повіту.

Припинив роботу рудник “Генерального Товариства”.

На Гданцівському заводі виплавлено біля 3-х млн. пудів чавуна. У 1903 р. – трохи більше 2-х млн. пудів.

У першій половині року прокотилася хвиля страйків на руднику “Жовта Ріка”. Найтриваліша – до одного тижня. Висувалися економічні вимоги.

У другій половині року пройшли стихійні страйки на рудниках: Шмаковський, Дубова Балка, Ростковський і Суха Балка. Висувалися економічні вимоги.

У погромах магазинів на північній групі рудників взяло участь до 1,7 тисяч гірників.

Запаси руди в родовищах Криворіжжя, згідно зведень, наданих рудниками, оцінюються близько 5,3 млрд. пудів.

1905

Брянське Товариство відновило роботу на Лихманівському руднику, що стояв закритим більше 4-х років.

На землі Бишлера в Олександрійському повіті виявлені багаті залізні руди. Російсько-Бельгійське Металургійне Товариство вже приступило до видобутку руди.

У Криворізькому басейні ввидобуто близько 171 млн. пудів руди, вивезено за кордон 12,7 млн. пудів, усього в Росії 298,57 млн. пудів.

У 319 рудокопів виявлено 1045 випадків захворювань, або 327%.

Діяло 44 рудника, 145 парових казанів, 101 парова машина, 5 електричних.

30.05 на руднику “Дубова Балка” (Більшовик) близько 12 години дня робітники припинили роботу.

17.06 на станції Довгинцево розпочався страйк робітників місцевих депо і майстерень.

23 жовтня на Криворіжжі розпочалися єврейські погроми. Безпорядки спочатку спалахнули на ст. Колачевське (р-н Леніна). Був побитий стражник, вибиті вікна в пасажирському потязі, що проходив, рудничних будівлях і будинках. Потім велика група громил вирушила в Терни, де під безперервний передзвін дзвонів розгромила всі єврейські крамниці і магазини. З боку поліції не було ніяких перешкод і репресій у відношенні погромників. Через кілька днів погроми охопили весь басейн. Великі юрби погромників сідали в потяги і їхали в містечко. Весь день у Кривому Розі проходили погроми крамниць. Ввечері учасники з награбованим повернулися додому. Наступного дня нові хвилі насильства захлеснули місто. Розпочалися насильства й убивства, включаючи викидання дітей з верхніх поверхів. Козаки місцевого гарнізону включилися в загальний грабіж. Увечері другого дня почалися пожежі, а до погромників приєдналися місцеві селяни. Найширші масштаби погром прийняв увечері 3-го дня. За наказом Херсонського губернатора прибула піхотна частина. Ось як описує фінал цієї трагічної розв’язки очевидець Д.Рапопорт: “.. .прибула якась військова піхотна частина, і, з місця в кар’єр, наказала забратися козакам і припинити погром. Але розлютована юрба, що озвіріла від крові і грабежів, і її керівники почали насуватися на солдатів, обсипаючи їх лайкою. Солдати попередили, що будуть стріляти, але це ще більше посилило лайку і погрози юрби, упевненої, що стріляти не будуть. Тоді солдати відступили на кілька кроків і після дворазового попередження дали залп по юрбі”. Підсумок “кривавої репетиції”: євреїв убито 20 чоловік, поранено більш 30, погромників убито 27 чоловік, поранено кілька десятків.

1906

На 46 рудниках добуто близько 204 мільйонів пудів, вивезено за кордон більш 28 млн. пудів залізної руди (усього в Росії добуто 321,06 млн. пудів, на Уралі – 74,52 млн. пудів).

У 138 гірників виявлено 448 випадків захворювань, або 325%.

Геологічний комітет на своєму засіданні 20.05 ухвалив виконати додаткову зйомку для “зв’язку окремих районів Криворізького залізорудного району…” Роботу було доручено геологу А.В.Фасу замість померлого Михальського.

З весни в рудних районах Кривого Рогу і Жовтої Ріки спостерігалося пожвавлення в розвідці залізної руди.

На руднику Колачевському споруджено будинки для електростанції і підйомної машини.

Перші і єдині до революції іспити на збагачуваність вилужених залізистих порід рудника Суха Балка були зроблені в 1906 р. Збагачення здійснювалося шляхом дроблення до 6 мм і наступного сухого і мокрого процесу розділу за питомою вагою руди від порожніх порід. У результаті іспитів був отриманий концентрат зі змістом заліза 57,67%, витяг металу склав77%.

На руднику Дубова Балка 2.06 застрайкували вантажники вагонів. Вантажники всі були звільнені.

12.06 – короткі зупинки робіт на рудниках Дубова Балка і на Шиманівському руднику. Мотив – вимога збільшення зарплати.

Нікополь-Маріупольське Товариство відновило роботи з видобутку залізної руди на руднику “Гринько”, поблизу с. Николо-Козельска.

Рудник “Гарнієр” при ст. Жовта Ріка, що належав Товариству Криворізьких залізних руд, перейшов у володіння штейгера Чеботарева.

4.02 затверджено умови діяльності в Росії французького акціонерного товариства за назвою “Нове Товариство рудників Кривого Рогу”.

У Гірському журналі (т.III, 1906 р.) опубліковано статтю про світові запаси залізних рудників, у якій говориться, що запаси Кривого Рогу визначені в 87 млрд. тонн зі змістом заліза 40-65% і вони будуть вироблені найближчим часом за 30 років, “якщо російський уряд не вдасться до забороняючих зборів”.

На руднику С. Колачевського було закладено шахту № 5, поставлено підйомник, пущено в експлуатацію 5.08.1907 р.

1907

У Кривбасі на 45 рудниках видобуто більше 224,5 млн. пудів залізної руди (у Росії на 567 рудниках при 36 059 робітниках видобуто 329 803 098 пудів руди). Вивезено за кордон криворізької руди 55,5 млн. пудів.

Бельгійське “Акціонерне Товариство для оренди гірничих промислів у Росії” відкрило рудник біля села Весело-Іванівка.

Доктор С. Колачевський придбав другий паровоз Харківського заводу.

У “Журналі товариства російських лікарів у пам’ять Н.Пирогова” № 8 опубліковано статтю Н.Лиссера “Гірники на залізних рудниках Криворізького району”.

У ніч на 15.05 на руднику Дубова Балка стався винятковий по кількості потерпілих нещасливий випадок (18 чоловік загинуло).

Під впливом підвищення цін на руду в районі Жовтої Ріки і Кривого Рогу улітку проводилася енергійна розвідка залізної руди.

На руднику Колачевського споруджено Гофманівські печі для збагачення руди і будинок для електричного підйомника, на руднику Гринько – два будинки для промивання руди.

У № 9014 “Південного Краю” від 15.02 з’явилося повідомлення про переговори рудопромисловиків Кривого Рогу і Жовтої Ріки про створення синдикату на чолі з Міжнародним банком.

У квітні на Шиманівському руднику Південноросійського Дніпровського Товариства робітники відмовилися вийти на роботу, зажадавши збільшення зарплати.

30.04 застрайкували гірники рудника Дубова Балка. На руднику Колачевського 3.05 робітники припинили роботу, вимагаючи збільшення зарплати.

На Харинському руднику робітники не вийшли на роботу 1 травня, вимоги не висувалися.

На руднику “Жовта Ріка” 30.04 не вийшла на роботу нічна зміна. Вранці 1 травня були зняті з роботи вантажники, поденні і майстрові, що вийшли на роботу в чистих костюмах.

На Краснокутському руднику М.Копилова 1 травня робітники на роботу не вийшли, 2 травня працювали до обіду.

На Коломойцівському руднику Новоросійського Товариства не працювали робітники підрядчика Васильєва. З 1 по 3 травня 12 чоловік було звільнено.

У містечку Кривий Ріг на рудниках південної частини району подекуди не працювали окремі групи робітників, але не висували ніяких вимог.

4 жовтня на руднику Колачевського проходило засідання рудопромисловиків з питання утворення залізорудного синдикату.

Продовжувалися роботи зі складання детальної геологічної карти району під керівництвом геолога А.В.Фааса.

У травні відбувся суд над 26 залізничниками – учасниками грудневого страйку на ст. Довгинцево. Одеський військово-окружний суд (у Катеринославі) присудив останніх до різних термінів каторги в Сибіру.

1908

“З початку року в Криворізькому районі спостерігається винятковий по тривалості застій у справах”, – повідомив гірничозаводський листок за № 91.

Рудний синдикат відбувся. Засновник товариства “Продаруд” С.Н.Колачевський зробив у Державний банк перший внесок, що надійшов від акціонерів, які підписалися на акції товариства.

У Кривбасі видобуто більше 222 млн. пудів руди на 56 діючих рудниках. Найбільша глибина – 83 сажня на Дубовій Балці. Інженерів 26; штейгерів 69. У Росії (на півдні) видобуто 244 183 654 пудів руди, усього в Росії 335,36 млн.пуд.

За кордон із Кривбасу вивезено 35 277 млн.пуд.

Опубліковано статтю А.Михальського “Про деякі основні питання в геології Кривого Рогу”.

6.02. на руднику Лозоватка відбувся обвал, що став причиною страйку робітників.

Закладено найглибшу в басейні шахту “Салокруп” (нині “Більшовик”), що у 1917 р. досягла глибини 300 м.

У готелі “Франція” (м. Катеринослав) відбулися перші збори акціонерів “Товариства для торгівлі залізною рудою” (Продаруд). Головою зборів одноголосно обраний С.Н.Колачевський, а секретарем – Б.М.Попков.

В останніх числах вересня Російсько-Бельгійське товариство заорендувало рудну ділянку у спадкоємців Ушакова біля ст. Інгулець, що знаходилась до червня 1907 р. в оренді у Донецького Товариства. Роботи Донецького Товариства досягли глибини 30 сажень. В даний час РБТ ведуться енергійні роботи з відбудови шахт, підготовки і розвідки родовища.

19 жовтня Брянське товариство припинило видобуток руди на руднику Пужмерки біля станції Колачевське в маєтку м. Настасії Харченко у зв’язку із закінченням орендного договору.

4 листопада після обідньої перерви застрайкували робітники підрядчика Блюменфельда на руднику “Лозовата” Нового тов-ва криворізьких залізних руд.

Великим, хоч він і мало вплинув на залізний район, фактом в історії російської залізорудної промисловості повинний був стати трест за назвою “Товариство металургійних заводів, рудників і копей”. В угоду, що передбачалася, планували ввійти 9 підприємств, що володіють 10 заводами. Продуктивність тресту повинна була скласти понад 85% південного і понад 45% всеросійського виробництва продукції залізної промисловості.

Закінчено будівництво театру “Колізей” – першого на Криворіжжі.

1909

На руднику “Суха Балка” побудовано центральну електростанцію потужністю 325 к.с. Енергія розподіляється на всі підйомники і насоси.

Видобуто більше 213 мільйонів пудів руди на 36 діючих рудниках (всього 86), у Росії на 402 рудниках при 27 813 робітниках видобуто 316 428 090 пудів.

Вивезено за кордон 30,4 млн. пудів.

Почали застосовуватися нафтові двигуни при розробці руд.

6.03 відбулося затоплення рудників Бранковського, Диканського і Пастухова.

Роботи з видобутку на Олександрівському руднику Брянського Товариства перейшли на підземні, котрі досягли глибини 45 сажень. Олександрівський рудник (Р. Люксембург) обладнаний 50-сильною паровою підйомною машиною. Допоміжні підйоми і відкачка води проводяться за допомогою електрики, для чого побудовано електростанцію в 35 к.с. Розпочався перехід на механічне буріння електропневматичними перфораторами.

Відправлено криворізької руди заводам півдня 181,3 млн.пуд., центра – 13,2 млн.пуд.

Ціна криворізької руди склала 5,15 – 6,0 коп. за пуд.

За даними Гірничого Управління Південної Росії в Кривбасі було: рудників 87, загальне число двигунів 109, у т.ч. електричних 20, загальна потужність двигунів 12 566 к.с., у т.ч. електричних 1 434 к.с., робітників 10 544.

Лікарень – 12 на 235 ліжок.
Приймальних покоїв – 21 на 47 ліжок.
Лікарів – 9 і 14, що наїжджають, фельдшерів – 32, акушерок – 4.
На медичну допомогу, організовану підприємством, витрачено в середньому 141,8 руб.
Стаціонарних хворих: від нещасливих випадків -1057, від хвороб – 5239.
Середня кількість діб лікування стаціонарних хворих склала: від нещасливих випадків -15,6, від хвороб – 24,2.
Кількість амбулаторних хворих: від нещасливих випадків – 3461, від хвороб – 46468.

У басейні діяло 11 шкіл, де навчалися 666 учнів; учителів 19.

Бань у басейні – 22 на 995 чоловік.

Довжина власних підйомних шляхів склала 52,58 верст.
Власних паровозів – 9.
Підйомників парових – 69, електричних – 28, кінних – 26.
Парових казанів – 174 загальною потужністю нагрівання 79 450 кв.футів.
Парових машин – 102 загальною потужністю 4 920 к.с.
Газогенераторних двигунів – 3 загальною потужністю 480 к.с.

1910

У 1910-1911 р. Південно-Російське Дніпровське Металургійне товариство придбало великі Ростківські рудники за 6 998 млн. карбованців.

Російсько-Балтійське Товариство заорендувало залізні рудники спадкоємців Колачевського.

Стовбур нинішньої шахти “Більшовик” і основні поверхневі споруди були обладнані в 1910 – 1911р.

Видобуто більше 235 млн. пудів залізної руди на 35 діючих рудниках (у Росії видобуто 350 643 189 пуд. на 375 рудниках і при 29 911 робітників).

Найбільша глибина вироблення склала 95,8 сажень на руднику Дубова Балка (Більшовик).

За кордон вивезено більше 53 млн.пудів.

Парових підйомників – 68, електричних – 33, кінних – 34, під’їзних колій – 55,2 версти, 10 власних паровозів.

Інженерів – 27, штейгерів – 62, техніків – 26.

На Шимановському руднику побудовано центральну електростанцію.

На руднику Дубова Балка побудовано копер, надшахтний будинок і будинок для вентилятора.

На руднику Галковському споруджено будинок для підйомної машини.

Розпочалося застосування пневматичної енергії при видобутку руди.

5 січня засноване Швейцарське Акціонерне Товариство за назвою “Генеральне гірниче і торгове Товариство”.

Геолог К. Фукс визначив запаси залізних руд у Криворізькому басейні в розмірі 16,8 млрд. пудів.

За клопотанням Ради з’їздів гірничопромисловиків півдня Росії проводилося визначення запасів руди в Криворізькому басейні, що були визначені чиновниками Гірничого нагляду в 12,5 млрд. пудів.

Згідно зведень Акціонерного Комітету видобуток руди по підприємствах складав:

а) підприємства з винятково іноземними капіталами

б) підприємства з російським і іноземним капіталом:

У Криворізькому районі 10 лікарень на 221 ліжко, 16 приймальних покоїв на 45 ліжок, при них 9 постійних і 24 приїжджаючих лікарів, 40 фельдшерів і 4 акушерки.

13 шкіл, де навчалося 738 учнів, 24 учителя.

Бань 25 на 1035 чоловік.

1911

З цього року в Кривбасі розпочинається застосування магазинної системи з закладкою, що була завезена зі Швеції й у вигляді експерименту застосовувалася на деяких рудниках.

Вийшла книга К.Богдановича “Залізні руди Росії. Геологічний характер їхніх родовищ, поширення і запаси”.

У Кривбасі на 39 рудниках при 15,7 тис. робітників видобуто більш 288 млн. пудів руди. Вивезено за кордон 54 млн. пудів (у Росії видобуто 306 062 616 пудів).

Підйомників: парових – 78, електричних – 32, кінних – 32. Парових машин – 115, електричних – 27, електромоторів – 113, газогенераторних двигунів – 5.

Інженерів – 29, штейгерів – 74.

На Ростковському (Жовтневому) ринку споруджено 2 машинні будинки для електричних лебідок.
На Шмаковському (К. Лібкнехта) – центральна електростанція.
На Дубовій Балці (Більшовик) – машинний будинок.
На Червоному руднику побудований будинок для компресора.
На Рахманівському руднику – машинний будинок.
На шахті № 5 Олександрівського (Р. Люксембург) рудника застосували систему підповерхового обвалення в її найпростішому варіанті з горизонтальними заходами при невеликій висоті поверху (5 – 6 м).

Ціна криворізької руди – 5,75 – 6,25 коп., максимум – до 7 коп. за пуд.

К. Богданович визначив запаси руди в Криворізькому басейні в 86 млн. тонн.

Лікарень – 12 на 256 ліжок, 20 приймальних покоїв на 56 ліжок, лікарів постійних – 8, що наїжджають – 26, фельдшерів – 40, акушерок – 9.

Шкіл – 14 на 856 учнів, 22 учителя.

Бань – 24 на 950 чоловік.

Хвилювання і страйки на Шмаковському, Галківському рудниках і Дубовій Балці. За участь у страйках місцевою владою заарештовано 40 робітників.

Через низький рівень техніки безпеки на Шмаковському руднику відбувся завал шахти, де загинули 5 робітників, що послужило приводом до страйку.

Відкрито”Новий Театр” Визенберга і Грушевського по вул. Миколаївській (кут вул. Леніна і Калиниченко).

1912

У Кривбасі видобуто близько 327 млн. пуд. руди на 47 рудниках (уього в Росії – 501,15 млн.пуд., на Уралі – 112,69 млн.пуд).

Під’їзних колій – 56,6 верст; 14 власних паровозів, 74 парових підйомника, 40 – електричних, 40 – кінних.

Парових машин – 115, електричних – 30, електричних моторів – 153 потужністю 3279 кВт, газогенераторних двигунів – 9.

Вивезено за кордон близько 22,4 млн.пуд.

Російських інженерів – 33, іноземних – 7, техніків – 9, штейгерів – 85.

Найглибша свердловина 125 сажень пройдена на руднику Дубова Балка.

На Олександрівському руднику споруджено будинок електричної станції.
На Шмаковському – 2 копри і 2 машинні будинки.
На Ростковському – 3 машинні будинки і котельня.
На Галковському – будинок для підйомної машини. Почало будуватися депо для двох паровозів.
На руднику Пужмерки – приміщення для компресора і підйомної машини.
На Дубовій Балці – розширені ел.станція і котельня.
На руднику Червоний – надшахтний копер.
На Лихманівському – будинок ел. станції.
На руднику Коломойцево – будинок для компресора.
На шахті Салакруп (Більшовик) установлено ел.піднімальну машину системи Леонарда.
На руднику Колачевського відкатка руди виконується бензовозами.
На Шмаковському руднику вперше застосовано систему з магазинируванням руди.

За 1911-1912 р. Товариство Криворізьких залізних руд одержало прибутку 2 759 834 франки 15 сантимів.

14 уповноважених від робітників Верхньодніпровського повіту в жовтні на передвиборному з’їзді в м. Катеринославі підтримали кандидатуру більшовика п. Петровського.

На Гданцівському заводі при 625 робітниках (без сезонних) виплавлено 5,131 млн.пуд. чавуна.

Деякі робітники Олександрівського, Вечірньокутського, Краснобалківського й ін. рудників провели одноденний страйк протесту проти Ленського розстрілу.

Робітники Гданцівського заводу (до 150 чіл.) не вийшли на роботу, протестуючи проти Ленського розстрілу.

Усього за участь у страйках у басейні було заарештовано до 50 чоловік, більшість з яких незабаром були звільнені.

1913

Промисловість

Переважною системою розробки на руднику Шмакова (К. Лібкнехта) була система з магазинируванням руди з наступною закладкою відпрацьованих камер.

Вийшла книга Е. Могилевського “Пів віку взаємодії гірничозаводської промисловості і залізниць у гірничопромисловому районі півдня Росії”.

У Кривбасі було видобуто близько 390 млн. пудів руди, діяв 51 рудник, під’їзних колій – 60,6, паровозів – 15, парових підйомників – 68, електричних – 36, кінних – 39.

На рудниках працювало більше 16 тис. робітників, 43 інженера, 79 штейгерів.

Вивезено за кордон більше 30 млн. пудів руди.

Рада З’їзду гірничопромисловиків півдня Росії ухвалила улаштувати в м. Кривий Ріг рятувальну станцію для боротьби з рудничними пожежами.

К. Фукс закінчив складання геологічної карти Кривбасу.

Сталося 3 401 нещасливих випадків, з них 51 – смертні.

Понад 94% залізної руди, вивезеної на експорт, пішло на задоволення потреб металургійної промисловості Німеччини. Транзит здійснювався через Голландію.

Питома вага підземного видобутку склала 40 %.

Товариством “Дубова Балка” і французьким Товариством “Російський Гірничий Металургійний Союз” було укладено угоду, на підставі якої видобута руда першого товариства належить другому, до складу якого входили великі Макіївські кам’яновугільні і металургійні підприємства.

Нове родовище залізної руди виявлено в степу в кургану Царьова Могила і тому одержало таке ж найменування.

У Росії видобуто залізних руд 581 537 млн. пудів; на півдні – 420 071 млн. пуд., або 72,2%.

Вартість руди склала від 9 до 10 коп. за пуд.

Загальна потужність двигунів у басейні склала 14 360 к.с.

Головні рудники

Рудники, розташовані в районі ст. Кривий Ріг (сучас. Кр.Ріг – Західний)
1. Бишлера;”Російсько-Бельгійське Металургійне Товариство (далі РБМТ)
2. Бухиника № 2; Акціонерне Товариство (АТ) “Російський Провиданс”
3. “Генріх”, “Островецького Тов-ва Металургійних заводів”
4. Тарапаківський р-к; “Нового Товариства рудників Кривого Рогу”
5. р-к “Сушкова Балка”; “Товариство Кам’яновугільних і залізних рудників на Півдні Росії”
6. р-к “Костянтинівського Товариства”
7. р-к “Червоний”; “Товариство Кам’яновугільних і залізних рудників на Півдні Росії”

Район роз’їзду “Шимановський” (не існує, між ст. “Кривий Ріг – Західний і сел. Рахманівка)
8. р-к А.Л.Коломийцева
9. Бухиника № 1; АТ “Російський Провиданс”

Район ст. Латівка (нині с. Латівка, Широківський р-н)
10. “Рахманівський рудник”; “АТ Криворізьких залізних руд”
11. р-к “Польовий”; “Донецько-Юр’ївське Металургійне Товариство”
12. р-к “Добровольський”; “АТ Криворізьких залізних руд”
13. Рудник Вільгура і Каменьковича; в оренді у Слуцького і Кравцова

Район ст. Інгулець
14. р-к “Євгеновський”; “Донецьке Товариство”
15. р-к “Інгулшак”, РБМО
16. р-к “Ушаков”; “Анонімне Товариство Дубової Балки”

Район ст. Мудрьона
17. р-к “Саксагань”; “АТ Криворізьких залізних руд”
18. р-к “Карнаватка”; “Брянське Товариство”, ст. Карнаватка

Ст. Карнаватка (не існує, сел. Карнаватка)
19. Тарапаківські рудники; АТ “Російський Провиданс”
20. Тарапаківські рудники; “Донецько- Юр’ївське Металургійне Товариство”

Банки і страхові товариства
– Відділення СПб Міжнародного Комерційного Банку. Директор Луцький С.Г.
– Відділення Азовсько-Донського Комерційного Банку. Керуючий Вейнберг В.С.
– Криворізьке Товариство Взаємного Кредиту. Голова правління Юдович А. І.
– Криворізьке Купецьке Товариство Взаємного Кредиту. Голова правління Коломойцев А.Л.
– Криворізьке Позиково-Ощадне Товариство. Голова правління Бродський І.М.
– Криворізьке Кредитне Товариство. Голова правління Давиденко П.Д.

Агентства
– СПб Тов-ва Страхування, Російського Страхового Тов-ва “Допомога” К.К.Мюллера по страхуванню від пограбування і розтрат
– Страхове Товариство “Росія”, СПб Міжнародний Комерційний Банк
– Страхові Товариства життя, від вогню і падежу тварин
– Російське Тов-во “Життя”
– Тов-во “Якір”
– Друге Російське Товариство Страхування
– Російське Страхове Товариство
– Товариство “L’urbаіn”
– Товариство “Саламандра”
– Агентство “Генерального Товариства”
– Страхове Товариство “Росія”
– Гірничопромислове Товариство “Уніон”
– Юр’ївське Донецьке Металургійне Товариство
– Агентство Краматорського заводу
– Агентство Заводу “Гута Банково”
– Агентство “Гоппе Баренбаум”
– Російсько-Бельгійське Товариство
– Агентство Таганрозького заводу
– Товариство “Провиданс”
– Російське Взаємне Товариство купців, фабрикантів і заводчиків
– Агентурно-Комісіонна Контора

Торгівля. Великі торгові підприємства
– Блейвас Я. А., Будниченко Б. Е. Оптовий склад московських і варшавських галантерейних товарів і взуття
– Переверзєв Семен Петрович. Оптово-роздрібна торгівля
– Шапіро М. Б. і Гольдін Д. І. Комісійна контора (гірське устаткування і будівельні матеріали)
– Лабезников Є. М. Меблі всіх типів і сортів
– Шухман М. Д. Оптовий і роздрібний продаж будматеріалів і продуктів
– Лейбович Ш. А. Галантерея
– Шульман И. Ф. Чоловічий, жіночий і дитячий одяг

Загальні зведення
– Бакалія: оптова – 4, роздрібна – 20
– Бубличні заклади – 3
– Бондарні, бочарні й обручні заклади – 5
– Булочні, хлібопекарські і кондитерські – 14
– Папір і кульки – 1
– Буфети і ресторани – 6
– Вино – 6
– Галантерея – 3
– Модно-галантерейні – 7
– Дрібні галантерейні – 5
– Готове плаття – 5
– Готове селянське плаття – 10
– Грамофони, велосипеди, музичні інструменти – 6
– Труни і похоронне приладдя – 4
– Домашні обіди – 3
– Дьоготь, смола і рибальське приладдя -5
– Дріжджі – 1
– Дрова, вугілля, вапно та інше – 7
– Залізо, залізо-скобяне, рудничне і технічне приладдя – 5
– Молочні заклади – 3
– Землеробські машини і знаряддя – 5
– Іграшки – 1
– Ікони і церковне начиння – 6
– Каретні й екіпажні заклади – 6
– Кефірні вироби – 2
– Гас, нафта й ін. продукти – 3
– Шкіри – 5
– Чоловічі кравці – 5
– Кошики – 2
– Корсетні майстерні – 5

Друкарні
– Каменькович С. і Корсунский І.
– Кульберт І. і Вайнтруб X.
– Заранкин М.
– Галл Я.

Театри
– “Гігант” Глазера і Полонского, дир.Шифрин
– Літній театр Суспільних зборів
– “Чари” – театр-ілюзіон
– “Колізей” – (на його місці зараз театр ім. Шевченко)
– “Новий театр”, дир. Визенберг і Грушевський

Храми

1. Св. Миколаївська церква (патронажний храм), побудований поруч з першою церквою (дерев’яною) св. Миколи, 1761-1863 р. Була розібрана по старості. Новий храм освячений у 1862 р. – кам’яний, хрестово-купольний із дзвіницею над притвором висотою 28 м. У ньому знаходилася місцева святиня – ікона св. Миколи Чудотворця в срібному позолоченому окладі. Вилучена з храму в 1921 р. у період боротьби з голодом. Доля невідома. Храм остаточно розібраний у 1934 р.

2. Різдва Богородиці – з 1876 р. православний молитовний будинок, а з 1898 р., після відповідної реконструкції, храм. Закритий у 1933 р., використовувався як дитприймальник. Знову діє з 1992 р.

3. Покровська церква, освячена в 1888 р. Хрестово-купольний цегельний храм із дзвіницею над притвором. Іконостас роботи відомого художника Кручиніна. Закритий у 1923 р., знову відкритий після війни, знову закритий у 1957 р., висаджений у повітря у 1964 р.

4. Вознесенська церква. Побудована в 1907 р., внутрішні опоряджувальні роботи продовжувалися до 1914 р. Найбільший і найвищий храм у Кривому Розі (за винятком Спасо-Преображенського собору). У плані хрестово-купольний з укороченими галузями, довжина по осі 34 м, висота 2-ярусної дзвіниці над притвором 32 м. Закритий у 1931 р., висаджений у повітря 1934 р. Знаходився в районі сучасної пл. Воровського.

5. Хоральна синагога. Побудована в 1899 р. Перший 3-поверховий будинок у місті. Одна з найкрасивіших на півдні Росії. На обробку інтер’єрів і фасадів витрачено 50 тис. карбованців золотом. Перетворена в Будинок Єврейської культури в квітні 1929 р. Потім аероклуб у 30-і роки, спортзал перед ВОВ. Розібрана після війни, як така, що не підлягає відновленню.

Відомі діячі Криворіжжя
– Гурин П.П. – рудничний наглядач
– Хлобощин Н.В. – пристав м. Кривий Ріг
– Александров – наглядач 7-ї ділянки
– Комар Степан – старшина Волосного правління
– Горбенко Потап – староста Сільського правління
– Назаренко А.І. – земський начальник (ст. суддя) 4-ї ділянки (повіт поділявся на ділянки. Кривий Ріг знаходився на 4-й)
– Вареников І.П. – мировий суддя 4-ї ділянки
– Полянський А.А. – судовий слідчий
– Волошин Іларіон – голова Волосного суду
– Джалалов В.Л. – нотаріус
– Соковнін Л.А. – присяжний повірений
– Костецький А.Ф. – помічник окружного інженера Катеринославського Гірничого округу
– Вильчинський І.І. – інспектор народних училищ, надвірний радник
– Луцький С.Г. – директор відділення Спб Міжнародного Комерційного Банку
– Вейнберг В.С. – керуючий відділенням Азово-Донського Комерційного Банку
– Юдович А.І. – голова правління Криворізького Товариства Взаємного Кредиту
– Коломойцев А.Л. – голова Правління Криворізького купецького товариства Взаємного Кредиту
– Бродський І.М. – голова Правління Криворізького Позико-Ощадного Товариства
– Давиденко П.Д. – голова Правління Криворізького Кредитного Товариства
– Морачевський В. Г. – директор Криворізького 8-класного Комерційного училища
– Комарницький Л.П. – керуючий Ямчинською сільськогосподарською школою 1-го розряду
– Головченко В.Є. – засновниця жіночої прогімназії
– Єременчук А.Ш. – завідувач Криворізького 2-класного Міністерського училища
– Волошинов П.Й. – завідувач 2-класного залізничного училища при ст. Довгинцево
– Фельдман М.С. – голова старшин Суспільних зборів
– Рехес І.С. – голова суспільства “Освіта”
– Корнеєнко П.А. – голова комісії з благоустрою Кривого Рогу, голова Товариства допомоги бідним християнам
– Кан Д.А. – голова Товариства для утримання бібліотеки
– Пекарський Д.А. – голова правління Товариства допомоги бідним євреям
– Должанський І.М. – голова правління Товариства піклування про бідних дітей євреїв у м. Кривий Ріг
– о. Лебідь Автоном – настоятель св. Миколаївської церкви
– о. Діодор Якубович – настоятель Покровської церкви
– р. Локшин М. – духовний і казенний рабин
– Скаковський Н.К. нач. ст. Кривий Ріг
– Селезньов Я.І. – нач. ст. Довгинцево
– Юдович А. І. – староста Духовного Правління при Головній Синагозі
– Шанявський С.Д. – доктор, власник хірургічної лікарні
– Греков А. В. – гл. лікар Криворізької земської лікарні
– Михнін А.Я. – зав. земською ветеринарною лікарнею
– Каменькович С. Б. – співвласник друкарні
– Заранкін М.С. – власник друкарні
– Подгаєцький Ш.Я. – власник фотографії, відомий фотограф

1914

Видобуто в Кривбасі 289,2 млн. пудів залізної руди, діяло 46 рудників; вивезено за кордон 14,709 млн.пуд.

Електричних двигунів 123; парових – 113, нафтових – 7, кінних підйомників -39.

Робітників – 21 048 чоловіків і 67 жінок на рудниках.

Інженерів гірничих – 38, інших – 8, штейгерів – 90.

Нещасливі випадки: всього 2 809, з них смертельних – 43.

Основні технічні удосконалення
Рудник Колачевського – парова енергія замінена на електричну
Божедарівський – закінчено обладнання електростанції.
Рудник Лозоватський – стовбур кріпиться цеглою, побудований надшахтний будинок.
Рудник Ростковський – розкриття наносів виробляється паровою лопатою (екскаватором) “Бьюсаррун”.
Рудник Шмаковський – розпочато будівництво бункерів для механічного навантаження руди, встановлено дизель потужністю 600 к.с. з г-генератором постійного струму.
Рудник Дубова Балка – переобладнано електричну станцію, встановлено другу турбіну.
Рудник Галковський – добудовано другу електростанцію.

Донецько-Юр’ївське Тов-во 1913-1914 р. дістало прибуток 4 483 623 руб., у дивідендах 1 768 000 руб.
Російсько-Бельгійське Тов-во: прибуток 5 471 836 руб., у дивідендах 1,8 млн. р.
Нікополь-Маріупольське Гірничо-Металургійне Тов-во: 4 047 202, у дивідендах 2 103 200 руб.
Товариство Брянських рудників: 775 390, у дивідендах 324 000 руб.

У 1914 р. у Росії (Південь) добуто 326,78 млн.пуд., вивезено за кордон 13,06 млн.пуд., усього добуто 455 936 152 пуд.

Найбільша глибина вироблення 130 сажень.

Оціночний запас руди 3 758 млн.пуд.

Під’їзних колій – 61 верста, паровозів – 15, 69 парових підйомників, 51 електричних, казанів 225.

У басейні – 32 лікарні на 312 стаціонарних хворих.

На фронт було мобілізовано до 60% робітників-гірників.

Середня ціна за 1 пуд руди складає 3 коп.

Під гірничі виробки зайнято 30 тис. десятин землі.

У 1914 р. на всіх рудниках, заводах і інших підприємствах страйкувало по 1 – 3 дня до 12 тис. робітників.

1915

У Гірничо-заводській справі № 44 опубліковано повідомлення “Про звільнення від призову на військову службу незамінних фахівців, робітників та службовців криворізьких залізних рудників”.

У Кривбасі на 45 підприємствах у 95 шахтах і 25 кар’єрах добуто більш 230 млн. пудів руди.

Інженерів – 53, штейгерів – 73, десятників – 336, робітників – більше 17 тисяч чоловік.

Парових казанів – 199, машин – 195, електричних машин – 204, газових та ін. двигунів – 93.

Розвідницькі роботи велися на 3-х рудниках.

Рудник Лозоватський – закінчено встановлення устаткування електростанції.
Рудник Божедарівський – встановлений електричний підйомник для робітників.
Рудник Ростковський – установлені 2 компресори по 26 куб.м для пневматичного буріння, змонтований паровий екскаватор для навантаження руди.

На Шмаковському руднику видобуто близько 16 млн. пудів руди, на Карнаватському – 13,3 млн. пудів, на Ростковському – більше 29 млн. пудів.

У 1915 р. Російсько-Бельгійським Металургійним товариством закладено нову шахту, що була закінчена після революції і названа ім’ям С. Орджонікідзе.

Вийшла книга П.Фоміна “Гірнича і гірничозаводська промисловість півдня Росії”, де міститься багато відомостей про Криворізький басейн.

У Криворізькому басейні видобуто 231 млн. пудів руди, на півдні Росії – 248,28 млн. пудів, усього в Росії – 331,424 млн. пудів.

У Довгинцево організовано Транспортне Споживче Товариство.

Безпосередньо на видобутку руди в басейні було зайнято 12 187 чоловік.

Потужність всіх машин, що працюють у басейні, склала 11 699 к.с.

На Гданцівському чавуноливарному заводі при 400 робітниках виплавлено 3 604 тисяч пудів чавуна.

На різних рудниках, заводах і інших підприємствах страйкувало протягом року до 8 тисяч робітників.

1916

Одна з головних причин зниження видобутку руди у воєнний час – недостатня кількість робітників. Тільки в другій половині 1915 р. почалося більш-менш планомірне звільнення робітників залізнорудного району від призову, а з липня 1915 р. було дозволено застосування праці військовополонених, яких на 1.01.1916 нараховувалося 8 546 чоловік. Усього робітників у басейні було більше 19 тис. чоловік.

Рудники району увесь час відчувають нестачу матеріалів для ведення робіт, головна нестача відчувається у вибухових матеріалах, у куті, цементі, вапні, цеглі, нафті і дротових канатах.

У “Південному інженері” № 7-8 опубліковано статтю І. Танара “Деякі міркування про генезис Криворізьких залізних руд і включаючих їх залізистих кварцитів”.

У “Гірничозаводській справі” опубліковано статтю В. Шевелєва “До питання про спосіб розробки могутніх шарів залізної руди”.

У Криворізькому районі було добуто більше 314 млн. пудів руди (на півдні Росії 335 млн.пуд).

Наприкінці року в Криворізькому басейні працювало більше 25 тис. робітників, з них більше 15 тис. військовополонених.

На початку року більшість акцій Новоросійського товариства, при сприянні французьких капіталістів, було придбано Російським товариством виготовлення снарядів і військових припасів – “Пар-виайнет”. Значна частина цих акцій належала французам.

Розпочато проходку головного стовбура майбутньої шахти ім. Орджонікідзе.

На 100 десятин польової площі в районах нинішнього Криворіжжя приходилося: озиме жито -15,6%, озима пшениця -13,5%, яриця – 27,6%, яровий ячмінь – 27,9%, овес – 3,6%, кукурудза – 5,1%, просо, соняшник, картопля, баштан – 4,6%, інші посіви – 2,21%.

Господарські групи в 27 волостях Криворізького басейну (за винятком поміщицьких господарств): безпосівні – 21,5%, з посівом до 1 десятини – 7,03%, з посівом від 1 до 3 десятин -12,86%, від 3 до 6 десятин -15,18%, від 6 до 9 – 13,1%, від 9 до 15 – 16,44%, понад 15 десятин – 13,89%.

Абсолютне число безземельних і малоземельних господарств стосовно всіх господарств басейну складало 41,39%. Поміщицькі і “куркульські” господарства володіли 55% усієї землі Криворізького району.

На 100 десятин посіву у волостях майбутнього Криворізького повіту приходилося коней – 28 голів, у робочому віці – 21, великої рогатої худоби – 27, свиней 5, корів 12.

Адміністративні органи Криворіжжя (на кінець 1914 р.)
– Міська поліція: пристав Микола Володимирович Хлобощин; помічник Микола Карпович Затонцев; діловод канцелярії пристава С.Д.Карпенко; рудничний наглядач П.П.Гурин
– Акцизне керування: наглядач 7-ї ділянки – Іван Іванович Александров; контролер Станіслав Іванович Яблонський; доглядач Едуард К. Багинський
– Волосне правління: старшина Степан Комар; кандидат Б.Глинко; писар З.А.Васильєв
– Сільське правління: староста Потап Горбенко; кандидат Т.Махорт; писар Ф.Цехмистер
– Судові установи: земський начальник 4-ї ділянки Аркадій Іванович Назаренко
– Світовий суддя 4-ї ділянки Іван Павлович Варенников
– Судовий слідчий Олександр Олександрович Полянський
– Волосний Суд знаходився при Волосному правлінні на вул. Вокзальній (Леніна). Голова суду Іларіон Волошин; члени суду: Є.Посацький, С.Іскра, Д.К.Троянов, П.Я.Маложен, М.С.Рудь
– Нотаріус Василь Лазоревич Джалалов, контора на вул. Миколаївській в будинку Рехеса (Леніна, 56)
– Приватні повірники: Т.С.Конверин, Вишневський, А.П.Рудико-Тристаков
– Помічник окружного інженера Катеринославського гірничого округу Антон Федорович Костецький. Контора знаходилася на Гданцівці
– Помічник податного інспектора Б.П.Івицький
– Інспектор народних училищ XI району Херсонської губернії, надвірний радник І.І.Вильчинський; в.о. письмоводителя А.И.Новицький
– Землемір Василевський
– Земський страховий агент П.Скрайло
– Адресний стіл при поліції: завстолом М.В.Диоховська

Дані взято із Довідкової книги і адрес-календаря “Діловий і комерційний Кривий Ріг” за 1914 р.

Варто додати, що в зазначений час у Кривому Розі, волосному центрі, що входив до складу Херсонського повіту Херсонської губернії, проживало близько 25 тисяч чоловік.

Для адміністративного керування містечком було достатньо, як ми бачимо, 31 чоловіка. Варто пам’ятати, що сучасний Кривий Ріг розташований в межах трьох повітів того часу: Херсонського й Олександрійського Херсонської губернії і Верхньодніпровського Катеринославської губернії. Північна частина рудничного району, починаючи від сел. Мудрьона, входила до Катеринославської губернії і мала свої адміністративні установи, аналогічні описаним, плюс повітові і губернські вищі органи.

У цілому величезною територією (близько 450 кв.км) з населенням до 60 тисяч чоловік безпосередньо керували біля сотні чиновників. Царат, що одним з головних бичів системи вважав бюрократичний апарат, що розрісся, не міг собі дозволити їхньої більшої кількості через надмірні витрати на останніх зі скарбниці.

1917

1918 – 1920

1921-1930

1931-1940

1941-1945

1946-1950

1951-1960

1961-1970

1971-1980

1981-1990

1991-2002

2008 рік

– Збудовано 2 комплексних спортивних майданчики зі штучним покриттям (на вул. Доватора, 21 та вул. Адмірала Головка, 51).

– Введені в експлуатацію реконструйовані багатоповерхові житлові будинки у Догинцівському та Тернівському районах (від ВАТ “АрселорМітал Кривий Ріг” та ТОВ “Рантьє – Днєпр”), гуртожиток від ВАТ “КЦРЗ”, комплекс будівель і споруд, що раніше належали Криворізькому дитячому пульманологічному санаторію, реконструйованому у дошкільні навчальні заклади.

– Збудовано: 9 – поверховий житловий будинок по вул. Мєлєшкіна, 34 (колишній готель “Київ”) загальною площею 8857 м2; 5 – поверховий житловий будинок по вул.. Ю.Смирнова. 33 а – 4270 м2; 12 – поверховий будинок по вул. Мєлєшкіна, 29 в – 13 449 м2; введено в експлуатацію 32 індивідуальні житлові будинки загальною площею 7 804 м2 .

– Введено в експлуатацію 276 об’єктів промислового та цивільного призначення.

– З метою увіковічення пам’яті ліквідаторів ЧАЕС встановлено пам’ятний знак на вул. Мєлєшкіна.

– Місто Кривий Ріг визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою та підтримки громадського порядку”.

– Напередодні Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, у сквері на вул. Лермонтова (Центрально-Міський район) відкрито пам’ятник «Жертвам Голодомору і політичних репресій».

2009 рік

– введено в експлуатацію сучасний пологовий будинок No 2 з відділенням патології новонароджених та реанімацією на 116 ліжко-місць на базі міської лікарні No 6;

– закінчено І чергу реконструкції будівлі комунального підприємства “Міський театр драми та музичної комедії ім. Т.Г.Шевченка” та Палацу водних видів спорту комунального закладу “Дитячо-юнацька спортивна школа No 1”;

– завершено будівництво Пам’ятної дзвіниці на честь загиблих воїнів у роки Великої Вітчизняної війни;

– введено в дію перший у місті льодовий каток оздоровчо-розважального центру “ЮНІОН”;

– здійснюється реконструкція з модернізацією рухомого складу комунального підприємства “Швидкісний трамвай”;

– введено в експлуатацію 69 закінчених будівництвом об’єктів, з них 51 об’єкт бізнесу;

– введено в експлуатацію 18,768 тис. м2 житла;

– затверджено Програму розвитку місцевого самоврядування;

– вперше в місті були проведені заходи, присвячені Дню Європи;

– у рамках роботи єдиного дозвільного центру м. Кривого Рогу впроваджено в дію пілотний проект “Земельний офіс” ;

– на базі архівного відділу виконкому міської ради відкрито центр “Архів-Інформ”;

– у Першотравневому кар’єрі ВАТ “Північний ГЗК” введено в експлуатацію гідравлічний екскаватор нового покоління HITACHI EX-3600, місткістю 15 кубічних метрів;

– для ВАТ “Інгулецький ГЗК” та ВАТ “Центральний ГЗК” придбано 3 сто тридцяти тонних вантажних автомобілі марки “БелАЗ”;

– на ВАТ “Північний ГЗК” введено в експлуатацію нову стаціонарну насосну станцію потужністю 72 тис.м3 на годину, яка дозволяє економити електроенергію, при цьому економічний ефект становить 180 тис.грн. на місяць;

– відбулася реалізація проекту технічного переоснащення публічного акціонерного товариства “ХайдельбергЦемент Україна” направленого на зниження техногенного впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище, на що було витрачено більше 62 млн.грн., що в свою чергу дасть можливість знизити обсяг викиду пилу на 180 тон на рік;

– на ВАТ “Криворізький турбінний завод “Констар” презентовано двигун власної розробки ГДТ -10В, який за рік експлуатації дає економію газу до 2,5 млн.м3;

– для відселення мешканців селища Степове з санітарної зони ВАТ “Інгулецький ГЗК” підприємством було збудовано та введено в експлуатацію житловий будинок на 215 квартир на житловому масиві Інгульця;

– у районі мікрорайону Даманський ВАТ “Північний ГЗК” відкрито музей гірничої техніки під відкритим небом;

– на мікрорайоні 44-го кварталу ВАТ “Центральний ГЗК” відкрито світодинамичний фонтан.

Мельник О.О., Стеблина І.О. 

Літочислення Кривого Рогу

Текстова частина

Додатки

Інші матеріали

Шановні мешканці міста!

Від  щирого  серця, з  глибоким  почуттям   поваги  вітаю  всіх   з  100-річним ювілеєм Криворізької міської ради!

08 вересня 1920 року у місті Кривому Розі створено орган місцевого самоврядування, який сьогодні ми знаємо як Криворізьку міську раду.

Починаючи з депутатів  першого скликання, створювалася і формувалася структура міста, яка постійно змінювалася з викликами часу, і нині вона функціонує як налагоджений механізм. Усіх народних обранців об’єднувала відповідальність за долю міста та його мешканців.

За  ініціативи та підтримки депутатів міської ради приймалися важливі для економічного, соціально-культурного розвитку міста рішення, вирішувалися актуальні питання повсякденного життя територіальної громади.

Міська рада завжди працювала задля розвитку та процвітання рідного міста, поступово втілюючи у життя необхідні проєкти. На теперішній час у нашому місті діють 42 програми, які охоплюють усі сфери його життєдіяльності, постійно запроваджуються різноманітні новації. Кривий Ріг – місто, у якому допомога, захист і підтримка – не просто слова. Такої комплексної муніципальної програми соціального захисту мешканців не має жодне місто.

Я переконаний, спільною працею ми збережемо напрацьоване й реалізуємо заплановане!

Дорогі мешканці міста! Від усієї душі бажаю міцного здоров’я, мирного неба, родинного тепла та благополуччя, наснаги на добрі починання задля добробуту Криворізької територіальної громади!

З повагою

Криворізький міський голова                                                                                    

Юрій Вілкул