КРИВОРІЗЬКИМ ПІДПРИЄМЦЯМ У НАГОДІ

Створено: 2021-09-08 09:21:13Оновлено: 2021-09-08 09:23:09

НАЧАЛЬНИК  УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

 ВИКОНКОМУ  КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ІРИНА РИЖКОВА

• Які   карантинні вимоги  діють для об`єктів бізнесу?

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236  «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 16 червня 2021 року № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.2020 №57 «Про затвердження протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» для закладів ресторанного господарства діють заборони, що стосуються:

- перебування в громадських будинках і спорудах, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;

- проведення масових заходів в розважальних закладах (нічних клубах) і закладах громадського харчування без одягнутих усіма учасниками та організаторами заходу засобів індивідуального захисту,

зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;

- діяльності суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, де:

не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту,

зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;

не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;

здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів

індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб’єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо);

не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).

• Які діють умови переходу на спрощену систему оподаткування для суб’єктів господарювання?

Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів

відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ), може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви  до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. Норми встановлені п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПКУ). У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку. (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).

При цьому згідно з п. 299.6 ст. 299 ПКУ підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 ПКУ;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті

реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Тобто фізична особа – підприємець, яка на початок року була платником єдиного податку та перейшла на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з 01 квітня (01 липня або 01 жовтня), не може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування, оскільки така особа вже скористалась своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування у поточному році.

Разом з тим, така ФОП може перейти на спрощену систему оподаткування з 01 січня наступного року за умови відповідності вимогам ст. 291 ПКУ.

• Хто може не сплачувати єдиний внесок?

З 1 січня поточного року розширено перелік платників, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, та види пенсійного забезпечення, які надають право не сплачувати такий внесок. Зокрема, звільняються від сплати єдиного внеску за себе фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони: отримують пенсію за віком або за вислугу років; є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального  страхування (ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування», далі – Закон №2464).

Також звільняються від сплати єдиного внеску за себе:

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, за умови взяття їх на облік як фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як фізичною особою - підприємцем, так і особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичні особи - підприємці, які мають основне місце роботи, за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Крім того, скасовано обов’язок сплачувати мінімальний розмір єдиного

соціального внеску за місяці, у яких не було отримано доходу (прибутку) для

фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему

оподаткування), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та членів фермерського господарства (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Детально ознайомитися з цим та іншими роз’ясненнями з питань

оподаткування можна в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, який розміщено на вебпорталі ДПС України (https://tax.gov.ua).

• Нові вимоги до форми та змісту розрахункових документів

З 1 серпня 2021 року набрали чинності нові вимоги до форми та змісту

розрахункових документів, які формують реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (наказ Міністерства фінансів України від 18.06.2020 р. № 306).

Зміни до форми та змісту розрахункових документів (чеків РРО/ПРРО)

стосуються обов’язкової наявності в них:

• відображення найменування суб’єкта господарювання;

• зазначення валюти операції;

• найменування платіжної системи;

• QR-коду (за наявності).

QR-код це не обов’язковий реквізит у чеку, але має містити у собі обов’язкову інформацію за наявності в чеку та покликаний спростити процедуру надсилання на абонентський номер та/або адресу електронної пошти споживача фіскального чеку продавцем!

У разі наявності QR-коду у фіскальному чеку сам QR-код має містити в собі таку обов’язкову інформацію:

• код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку;

• дату та час здійснення розрахункових операцій;

• фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека в межах зміни;

• суму розрахункової операції;

• фіскальний номер РРО/ПРРО, на якому він сформований.

• Чи може роботодавець звільнити за власною ініціативою працівника, який досяг пенсійного віку, або працюючого пенсіонера?

Нормою статті 11 Закону № 3721 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

Також, стаття 2-1 Кодексу законів про працю забороняє дискримінацію працівників за віком. У Кодексі законів про працю не передбачені особливості звільнення працівників, які досягли пенсійного віку. Отже, вищезазначений Кодекс забороняє звільняти працівників саме з підстави досягнення ними пенсійного віку. Утім, це правило не забороняє роботодавцю звільнити такого працівника за загальними підставами, передбаченими законодавством.

Якщо працівник, який досяг пенсійного віку, бажає й надалі працювати, роботодавець може його звільнити за власною ініціативою лише у випадках, передбачених ст. 40 чи ст. 41 Кодексу. У цих статтях міститься

вичерпний перелік підстав, за якими з ініціативи роботодавця може бути звільнений працівник. Звільнення працівника за будь-якими іншими підставами не дозволяється.

Якщо працівник, який досяг пенсійного віку, або вже є пенсіонером, не бажає більше працювати, він може бути ініціатором припинення трудового договору. Припинення трудового договору з ініціативи працівника регулюється ст. 38  Кодексу законів про працю.