Про охорону дитячої праці в Україні

Створено: 2019-06-12 10:22:18Оновлено: 2019-06-12 10:22:54

Всесвітній день боротьби з дитячою працею встановлений Міжнародною організацією праці (МОП), яка бореться з проявами експлуатації дітей на різних рівнях. Перші заходи присвячені цьому дню відбулися в 1997 році. Спочатку вони проводилися тільки в Осло та Амстердамі, але згодом привернули увагу всієї світової громадськості.

Глобальні зусилля до ліквідації найгірших форм дитячої праці сьогодні докладають у багатьох країнах. Під егідою Міжнародної організації праці надається підтримка та допомога дітям, які стали жертвами незаконного використання їхньої праці.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці від 17.06.1999 № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», ратифікованою Законом України від 05.10.2000 № 2022-III, кожна держава має негайно вживати ефективних заходів щодо забезпечення в терміновому порядку заборони та ліквідації найгірших форм дитячої праці.

В Україні діє трудове законодавство, в якому чітко всі умови працевлаштування неповнолітніх, ратифіковані Конвенція ООН про права дитини, Конвенція Міжнародної організації праці (далі – МОП) про мінімальний вік для прийому на роботу № 138 та Конвенція МОП про негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182, прийнято Закон «Про охорону дитинства».

В українському Кодексі законів про працю чітко прописано вік, з якого дозволяється прийняти людину на роботу - 16 років. Як виняток, законодавство допускає працевлаштування 14 - 15 - річним юнакам і дівчатам, але лише за згодою одного з батьків чи осіб, які їх заміняють.

Особам, молодше 18 років:

- приймаються на роботу після попереднього медичного огляду;

- встановлено скорочений робочий час;

- відпустки надаються у зручний для них час та мають тривалість 31 календарний день;

- норми виробітку встановлені, виходячи із норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу;

- заробітна плата при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи;

- звільнення допускається тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.